На офіційному сайті Президента Януковича з’явилося повідомлення „Президент України зустрінеться з правозахисниками”. Для такого короткого тексту дивного чимало.
Можна тільки привітати намір Президента „зустрітися з широким колом правозахисників і обговорити з ними питання про становище з правами людини в Україні.” Привітати, та домовитися про годину та місце. Правозахисники прийдуть.

Незрозуміло, чому Віктор Федорович не скористався з нагоди місяць тому.  Навіть не відгукнувся на запрошення прийти на Громадський Форум 19 березня та зустрітися з громадськими діячами, журналістами, вченими, студентами.  Одним словом, з українськими громадянами, які хотіли йому поставити запитання та ознайомити новообраного Президента зі ситуацією в їх областях. 

Президент не прийшов і навіть представника своєї Адміністрації не прислав.  Довелось задовольнитися картонним Президентом, а це шкода не тільки тому, що від картону відповідей не почуєш, а питань набралось чимало. 

Прикро, що, здається, Президентові не надто легко відрізняти справжніх правозахисників від, так би мовити, паперових. Та й після того, як він скасував низку комісій та дорадчих органів, зокрема, й Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, невідомо, де він набуде такого дійсно корисного навику. 

            Дивним є й досить специфічне розуміння жанру інформаційного повідомлення.  Адже інформації тут украй мало та сумнівної якості.

Читаємо, що: 

„Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов поінформував сьогодні Президента України про виконання вказівки Глави держави стосовно забезпечення дотримання прав людини в органах МВС”

Виглядає не надто позитивно, коли міністр інформує, про невиконання вказівки, але факт залишається фактом: вказівку не виконано.  Чого неспостережливий читач може не помітити, бо далі читаємо:

йшлося про критику Президента рішення скасувати при міністерстві внутрішніх справ управління, яке відстежувало і моніторило дотримання прав людини. Віктор Янукович наголосив на необхідності відновлення такого моніторингу.

            29 березня на тому самому сайті повідомлялось, що Президент назвав „скорочення тієї частини апарату МВС, яка займається правами людини” непродуманим, і сказав, що треба переглянути таке рішення. „Треба здійснювати кроки з розширення  заходів із захисту прав людини, а не навпаки”.

            Невідомо, чи знав Президент, „яка частина апарату МВС  займається правами люди”, але хід брифінгу схиляє до підозри, що він не надто орієнтується.

            Фактично ліквідовано Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ та звільнено всіх регіональних помічників міністра. 

            Тобто все, про що йшлось на зустрічі 29 березня відбулось до останнього, незважаючи на активні протести громадськості. 

            Далі взагалі незрозуміло, за кого нас мають у Пресс служби Президента. Цитую:

            „Міністр внутрішніх справ на виконання вказівки Президента України ввів до складу колегії МВС відомого правозахисника Едуарда Багірова. На чолі з ним при МВС створюється громадська рада із захисту прав людини”.

Про більш ніж сумнівну репутацію „правозахисника”, якого він назвав, можна довго розповідати.  Тут відзначу тільки, що представники європейських та міжнародних структур, зокрема й Комісар Ради Європи з прав людини зазвичай зустрічаються з іншими правозахисниками.  З тими, наприклад, які до сьогодні очолюють чинні громадські ради при МВС та обласних управліннях МВС з питань дотримання прав людини.

А пан міністр має намір „створити” вже створені ради та очолити їх „відомими правозахисниками”. 

Напрошується висновок, що не тільки не відмовились від наміру ліквідувати ефективне управління, що дозволяло оперативно реагувати на порушення прав людини, але тепер взялись за громадські ради, які спробують наповнити псевдоправозахисниками.

А все подається, нібито робиться у відповідь на критику Президента, який дбає про дотримання прав людини.

Не надто переконливо, панове!  Ось недвозначна реакція представника одної регіональної ради:

„Громадській раді при міністерстві варто нагадати, що ми не чиновники, яких легко виганяють, що ми визнаємо лише ту владу, яка визнає спадковість управлінської відповідальності, що Положення про Раду, опрацьоване громадськими організаціями і погоджене з владою ще ніхто не міняв, а співголів не ставили на перевибори”. 

            Якщо Президента так кепсько інформують, йому справді варто зустрітися з правозахисниками. Є про що йому розповісти.