Правозахисники представили свіжу статистику щодо того, як окупаційна влада порушує права мешканців українського півострова на мирний протест.

«Починаючи з березня 2014 року в Криму відсутнє право на мирні протести, — сказала координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак. — Саме 3 березня 2014 року був викрадений, а потім вбитий кримський татарин Решат Аметов, який вийшов на одиночний пікет проти окупантів. Окрім нього, викрадали і катували також і багато інших учасників проукраїнських мирних зібрань». За словами Марії Томак, після 16 березня, коли відбувся так званий «референдум», кожен мирний мітинг кваліфікується окупаційною владою як правопорушення.

Аналітик Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов представив результати моніторингу порушення права на мирні збори в Криму. Всього за три роки було притягнено до відповідальності 256 людей і винесено 268 вироків. Всього винесено 235 постанов про штрафи на загальну суму в еквіваленті 1 359 111 гривень. При цьому найбільший штраф склав 69 283 гривень. Для довідки: наразі прожитковий мінімум в Криму складає 9 176 гривень. Також було виненсено 22 постанови про адміністративні арешті строком від 2 до 15 діб. Крім того, 12 людей було притягнуто до кримінальної відповідальності за участь у мирних протестах. Зокрема, заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз у рамках справи «26 лютого» отримав 8 років позбавлення волі.

За словами Олександра Сєдова, окупанти відкривають справи не лише за мирні протести, але й за фотографії з українським прапором, за участь в акціях на річницю депортації кримськотатарського народу, за присутність під час незаконних арештів інших людей. Одного разу християн-євагелістів затримали за роздачу подарунків на Великдень, яку суд кваліфікував як несанкціонований масовий захід. Затримали і оштрафували також і крішнаїта, який йшов по вулиці в Ялті та співав «Харе Крішна». Суддя сказав, що це був несанкціонований мітинг із вигукуванням провокаційних гасел. Двох пенсіонерок притягли до відповідальності за те, що вони перебували у дворі будинку та обурювалися через відсутність електрики протягом трьох днів.

«Ми бачимо, що окупаційна влада Крима забороняє будь-яку діяльність, не санкціоновану владою, — сказав Олександр Сєдов. — Наприклад, так поліція окупантів розігнала акцію пенсіонерів-комуністів, які намагалися покласти квіти до пам’ятника Леніну на день його народження. Суд згодом виправдав пенсіонерів, але таким чином він продемонстрував своє дискримінаційне ставлення до кримськотатарських меншин, яких постійно штрафують за аналогічні акції із покладанням квітів».

Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова наголосила, що будь-яка участь у пікетах та мирних зібраннях в Криму наразі є поза законом. «Ми бачимо дві головні мети такої стратегії: по-перше, придушити будь-яку незгоду з діями окупаційної влади, щоб у міжнародної спільноти склалося враження тотальної підтримки дій окупантів, — сказала Дар’я Свиридова. — По-друге, залякати кожного мешканця Криму, щоб ніхто не планував протестів у майбутньому».

Одним з брутальніших порушень прав людини є кримільна справа «3 травня». У цей день 2014 року група кримських татар зустрічала Мустафу Джемілева, який їхав на півострів з боку підконтрольної Україні території. Тільки за це понад двісті людей були притягнуті до адміністративної відповідальності, а за наслідками цього мирного процесу «суд» окупантів винес ще й чотири кримінальні вироки. У справі «26 лютого» всі обвинувачення були пред’явлені виключно представникам проукраїнського мітингу, а всі постраждалі — учасники проросійського мітингу. «Між іншим, мітинг 26 лютого відбувався в день, коли сама Росія не визнавала себе державою, яка контролює цю територію, а отже всі вироки були винесені ретроспективно, — сказала Дар’я Свиридова. — Очевидно, що всі ці переслідування є політично вмотивованими».

По цим справам юристи Української Гельсінської спілки з прав людини подали десятки звернень до Європейського суду. «Ми сподіваємось, що такому брутальному втручанню у свободу мирних зібрань нададуть правову оцінку на міжнародному рівні, — сказала Дар’я Свиридова, — Я сподіваюсь також, що Верховна Рада допрацює та проголосує законопроект про підтримку родин політичних в’язнів».

Юристка, яка надає допомогу переслідуваним учасникам мирних зібрань в окупованому Криму, Ліля Гемеджі повідомила, що їй та її колегам не вдалося виграти в суді ще жодної справи. «Це свідчить про те, що всі ці справи мають замовний та політичний характер», — вважає Ліля Гемеджі.

Одно із найгучніших справ останнього часу стало затримання «Бахчисарайської шістки». Її члени, Сейран Салієв та Марлен Асанов, переслідуються від травня 2016 року за їхню активну політичну позицію. Ліля Гемеджі каже, що бачила явно сфабриковані постанови суду проти них ще до початку судового процесу на моніторах комп’ютерів суддів. Крім того, у справах фігурують документи, які взагалі не мають жодного стосунку до затриманих: наприклад, замість характеристики Сейрана Салієва суддя користувався документом на людину на ймення Мустафа. «Суддя каже, що ця характеристика підходить також по суті, і що „всі татари на одне обличчя“, — пояснює Ліля Гемеджі. — Співробітники „поліції“ дуже безграмотно складають документи. Наприклад, протокол огляду місця події вони можуть написати прямо у своєму кабінеті. Суддя в Криму не має вибору визнати людиною винною чи виправдати. Єдиний вибір судді — яке призначити покарання».

Але мешканці Криму все одно готові боротися за свою свободу на мирні зібрання. Підтвердженням цьому стала акція 14 жовтня, коли більше сотні кримських татар вийшли на одиночні пікети, щоб довести, що вони не є екстремістами. Один із протестантів 78-річний Сервер Караметов сказав: «Коли нас вийде дуже багато, то окупанти не зможуть нас всіх затримати».

Марія Томак пообіцяла, що правозахисники й надалі будуть стежити за всіма порушеннями в Криму і оновлювати статистику незаконних переслідувань місцевих мешканців.

Підготував Олег Шинкаренко спеціально для Лівого берега