Василь Дмитрик — наразі другий щасливчик, котрому «Ощадбанк» повернув заощадження, які привласнили недобросовісні співробітники установи. Юристи Львівської приймальні УГСПЛ допомогли чоловікові відстояти свої права в суперечці з державним банком та повернути кошти, вкрадені з депозитного рахунку.

Минуло кілька місяців перш ніж «Ощадбанк» в процесі примусового виконавчого провадження нарешті виконав рішення суду про повернення коштів своєму клієнтові пану Дмитрику, якого ошукали співробітники банку. Проте на глобальному рівні проблема досі залишається невирішеною — решта ошуканих клієнтів досі чекають на повернення своїх заощаджень.

Якось мій колега розповідав мені про те, як дбають про інтереси своїх клієнтів банки Німеччини. Маючи рахунок в одному з німецьких банків, він розрахувався карткою, перебуваючи за кордоном. Через деякий час з ним зв’язався менеджер банку та повідомив, що під час його подорожі іншою країною, якісь шахраї зняли з його рахунку чималеньку суму грошей. На жаль, захисна система спрацювала не відразу — попередити крадіжку банк не зміг. Тому зобов’язується повернути вкрадені кошти із своїх ресурсів.

У нашій країні довіра населення до банківських установ завжди була на низькому рівні. І схоже на те, що ця ситуація у найближчий час не зміниться на краще. Адже банки нічого не роблять для того, щоб відстоювати і захищати інтереси своїх вкладників, а тим паче гарантувати надійне збереження коштів. Зокрема, державний банк України мав би бути взірцем для інших. Натомість — вже майже два роки тягнеться конфлікт між вкладниками та керівництвом «Ощадбанку», який неохоче бере відповідальність за дії своїх співробітників.

Мій банк — моя країна?

«Мій банк. Моя країна» — це офіційний слоган «Ощадбанку». Цікаве позиціювання себе. Одразу ж напрошується чимало інтерпретацій. Зокрема, у світлі конфлікту, який розгорнувся між ошуканими клієнтами та керівництвом банку.

Ми вже писали про цю непросту ситуацію, в яку потрапив пан Василь. Нагадаємо, що вона почалась ще у 2013-у році. Тоді влітку пан Василь прийшов до одного з відділень «Ощадбанку», що у Львові, щоб відкрити два депозитних рахунки. Чоловікові навіть на думку не спало, що він стане жертвою обману з боку непорядних співробітників банку.

Пан Василь, як годиться, уклав та підписав з банком договори, поклавши на рахунок всі свої заощадження, які збирав не один рік та зберігав в тому ж відділенні. Повертаючись додому, втішав себе думкою, що у банку все ж безпечніше тримати кошти, ніж вдома. Та спокій тривав не довго. Коли Василь Петрович прийшов назад до банку, щоб продовжити депозитні договори, у відділені йому відмовили, бо не знайшли відповідних рахунків в системі обліку банку.

Виявляється співробітники банку підписували договори із клієнтами, проте їхні гроші не розміщували на рахунках банку, а привласнювали собі. Зокрема, так робила завідувач відділення банку — пані Скаско М. П., яка від імені банку укладала договори з клієнтами, а гроші забирала собі. Коли клієнти приходили за коштами, оскільки закінчувався термін депозиту, пані Скаско повертала їм гроші, які напередодні «привласнила» у інших клієнтів банку. Така злочинна схема протягом кількох років була досить дієвою, поки до банку у період кризи за поверненням своїх вкладів не звернулось одночасно дуже багато клієнтів. Щодо Скаско М. П. було порушено кримінальну справу, яка досі розглядається в Личаківському районному суді міста Львова.

Вкладники VS керівництво банку

Василь Петрович разом з іншими вкладниками, потерпілими від злочинних дій співробітників банку, звернувся до керівництва «Ощадбанку». Та співчуття й допомоги, а тим паче повернення своїх коштів назад, не домігся. Аргументом банку було те, що люди ніби самі віддали гроші у руки «шахраїв», а ті договори, які вони підписали, не зареєстровані у системі обліку «Ощадбанку». Постає риторичне питання: чому тоді пані Скаско довгий час обіймала посаду завідуючої відділення банку? І до кого мали звертатись клієнти, котрі хотіли відкрити рахунок?

«У листі з філії Банку мені пояснили, що мої депозитні договори не зареєстровані в системі обліку банку та відповідно кошти по таких до каси банку не вносились. А ще сказали, що документи (квитанції) про внесення коштів на депозитні рахунки нібито не відповідають певній формі», — розповів ошуканий вкладник Василь Петрович.

Оскільки банк категорично відмовлявся повертати кошти, пан Василь звернувся по допомогу до юристів Львівської приймальні УГСПЛ.

Юрист приймальні Ніна Хома, яка представляла права та інтереси пана Василя у суді, пояснила, що керівництво банку відверто лукавило, коли заявило, що документи укладені не належним чином і відповідати за крадіжку коштів та злочинні схеми мають саме співробітники, які це вчинили, а не банк.

«Саме банк є гарантом надійності та законності укладеного договору, інакше будь-яка особа, що звертається до банку, ризикує бути ошуканою. Відсутність реєстрації договору у системі обліку банку та, відповідно, не зарахування коштів до каси, не може бути підставою для відмови у поверненні коштів. Навпаки, це є констатацією факту невиконання банком своїх обов’язків перед клієнтами і не може спростувати факт укладання договору. А от колишні співробітники банку, що привласнювали кошти, мають нести відповідальність перед банком», — пояснила юрист Ніна Хома.

У пана Василя не було підстав не довіряти співробітникам банку — він прийшов до установи у робочий час, консультувався із співробітниками, які від імені банку підписали з ним договори та поставили печатки цієї установи. Зарахування коштів на рахунки банку — також відноситься до компетенції співробітників банку. Клієнти контролювати та перевірити цей процес не можуть. Згідно із частиною 3 ст. 1058 та частини 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України, п. 2.1 «Положення відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов’язком банку, відповідно до якого банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа». То ж, навіть, якщо гроші і не надійшли на рахунок банку, проте були передані клієнтом у банківській установі співробітникам банку, відповідальність все ж несе банк.

З такою правовою позицією юристів УГСПЛ частково погодився Личаківський районний суд міста Львова, який розглянув позов пана Василя проти Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Хоча суд не повністю задовольнив вимоги ошуканого вкладника — зобов’язав банк повернути гроші лише по одному із двох депозитних рахунків — все ж, це дало рух справі. Далі юристи приймальні підготували апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області. Суд, ознайомившись із матеріалами справи, став на сторону потерпілого і зобов’язав «Ощадбанк» повернути гроші вкладнику і по другому депозитному вкладу.

Згідно із частиною 3 ст. 1058 та частини 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України, п. 2.1, якщо гроші і не надійшли на рахунок банку, проте були передані клієнтом у банківській установі співробітникам банку, відповідальність все ж несе банк.

Незважаючи на те, що суд виніс рішення на користь пана Василя і було відкрите виконавче провадження для примусового стягнення коштів з банку через виконавчу службу, «Ощадбанк» не поспішав з виплатами. Натомість — подав клопотання про зупинення виконавчого провадження допоки не буде винесене рішення по цій справі Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Та сталось диво, і банк несподівано змінив стратегію — вирішив, так би мовити, «добровільно» виконати рішення суду, виплативши кошти пану Василю.

«Кошти вже перераховані на депозитний рахунок виконавчої служби та невдовзі будуть зараховані на рахунок нашого клієнта Дмитрика Василя Петровича», — зазначила юрист Ніна Хома.

Як стало відомо з особистих джерел, суддя який відкрив касаційне провадження не розглянув клопотання банку про зупинення виконавчого провадження та пішов у відпустку, тому банк вирішив, не чекаючи на розгляд, виплатити кошти пану Дмитрику.

Справи пана Дмитрика та пана Івана Олексіва, іншого ошуканого пенсіонера, чиї права захищає УГСПЛ, у сюжеті програми “Брат за брата” на телеканалі ZIK.

P.S. Суд виявився справедливим до пана Василя. Однак щоб довести свою правоту та повернути вкрадені співробітниками банку гроші, чоловіку довелось стати частим гостем у судах та зазнати чималих душевних страждань. Спочатку — регулярно відвідувати засідання суду, де йшло слухання по кримінальній справі, яку відкрили проти співробітників банку. Оскільки пан Василь був визнаний потерпілим, то брав участь у цих засіданнях, на яких юристи «Ощадбанку» глумились над ним — мовляв «бачили очі, що підписували». Потім — почались суди по цивільній справі, де Василь Петрович вже мав доводити, що дійсно у нього ті гроші були, і що вони були внесені в касу банку та підлягають поверненню. Усі ці неприємні події, які випали на долю пана Василя, через сильні хвилювання призвели до погіршення його здоров’я — загострилась астма, приступи почастішали і стали більш інтенсивними. Тож чоловікові довелось додатково купляти дорогі препарати. Депозитні кошти банк все ж повернув. Та хто поверне пану Василю зусилля та час, витраченні на походи в суди, а найголовніше — душевний спокій та здоров’я?

Наразі пан Василь — другий вкладник, якому «Ощадбанк» погодився повернути кошти, що були привласнені непорядними співробітниками банківської установи. На жаль, ця неприємна історія все ще продовжується для інших ошуканих вкладників, оскільки судді, зокрема м. Києва, призупинили примусові виконавчі впровадження. Залишається лише сподіватись, що позитивне вирішення конфлікту на прикладі пана Василя допоможе й іншим ошуканим вкладникам «Ощадбанку» повернути їхні кошти. Мій банк — моя країна?

Підготувала Тетяна Гончарук