Захист інтересів національної безпеки під час воєнного стану вимагає впровадження дієвих безпекових заходів, спрямованих  на боротьбу з агресором та перемогу у збройному конфлікті. Одним із таких є перевірки на блокпостах, що дозволяють ефективно виявляти і протидіяти  диверсійними групами та забезпечувати охорону правопорядку.  Але втручання у право на приватність, що відбувається під час перевірки, конкурує із домінуючими публічними інтересами. Тому постає питання: чи кожне втручання призводить до порушення права на приватність та чи можуть умови воєнного стану бути виправданням можливим порушенням?  З відповіддю розбиралась адвокат, випускниця освітнього курсу УГСПЛ Наталія Мезенцова.

Законність перевірок 

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» містить перелік заходів, які можуть бути впроваджені у випадку введення воєнного стану. До них серед  іншого відноситься:

– «встановлення у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів (п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону);

– «перевірка  у визначеному Кабінетом Міністрів України документів в осіб, а за потреби проводення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України» (п.7 ч. 1 ст. 8 Закону).

Детальніше заходи, які можуть бути охарактеризовані як перевірки на блокпостах, визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» № 1455 від 29.12.2021 р. з подальшими змінами (надалі – Порядок № 1455) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» № 1456 від 29.12.2021 р. (надалі – Порядок № 1456).

Порядок № 1455 визначає блокпост, як посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в’їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Дещо відмінне визначення у Постанові Кабінету Міністрів України «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», що затверджує Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан № 573 від 08.07.2020 р. з подальшими змінами (надалі – Постанова 573). За цією постановою блокпост визначається, як посилений контрольно-пропускний пункт, який тимчасово встановлюється на в’їзді/виїзді (вході/виході) на територію/з території, де введено воєнний стан та запроваджено комендантську годину, на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на блокпосту. 

Тобто основні ознаки блокпосту це: 

– тимчасовий характер, що обмежується дією воєнного стану; 

– створення за рішенням військового командування; 

– визначене місце розташування;

– визначений склад осіб блокпосту; 

– передбачає здійснення уповноваженими особами заходів правового режиму воєнного стану щодо осіб, які проїздять через блокпост. 

На блокпосту правоохоронці можуть:

 – перевіряти документи осіб;

– оглядати речі; 

– оглядати транспортні засоби;

– оглядати багаж та вантаж. 

Варто зауважити, що Порядк № 1456 визначає проїзд транспортного засобу через блокпост  підставою для його зупинки уповноваженою особою. Після зупинки машини особи водія та пасажирів можуть перевірити 

Визначення підстав для встановлення блокпостів, порядку їх функціонування та комплексу заходів, які можуть бути здійснені до осіб, у законодавстві України свідчить про те, що перевірки здійснюються відповідно до закону. 

Перевірка документів 

Перевірка документів передбачає право вимагати уповноваженою особою їх пред’явлення за наявності визначених підстав. Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. 

Важливо, що Порядком № 1456 визначений вичерпний перелік підстав, за яких відбувається пред’явлення документів і серед них відсутня «проїзд через блокпост». Водночас очевидним є те, що у переважній більшості випадків після зупинки транспортного засобу вимога пред’явити документи буде озвучена. 

Для того, щоб вимагати документи уповноважена особа повинна керуватися однією з підстав, передбачених Порядком № 1456. Особливі питання виникають щодо пункту «якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення». Незважаючи на закріплення цієї підстави у законі, людина фактично позбавлена гарантій від зловживань, оскільки нею можна виправдати будь-яку вимогу пред’явлення документів. Це може бути як суб’єктивне уявлення уповноваженої особи, що не підкріплено жодними достатніми підставами, або втілення іншої мети – наприклад, вручити повістку. 

Разом з тим, аналізуючи перевірку документів на предмет пропорційності, навряд вагомим аргументом стане те, що вимога пред’явити документи була непропорційним втручанням у право на приватність в умовах воєнного стану. Питання про свавільне втручання можуть постати, якщо  перевірки документів відбувались неуповноваженою особою, документи вилучались та не повертались їх власнику або їх фотографували чи передавали третім особам. Крім того, втручанням у право на особисту свободу є заборона залишити блокпост після пред’явлення документів без пояснення причин та за відсутності підстав. є Інший аспект стосується  перевірок документів, що супроводжується запитаннями. Звичайно, не кожне питання на блокпосту автоматично призводить до посягання на право на приватність. Проте, надмірна цікавість уповноважених осіб і характер питань, що не стосуються виконання уповноваженим обов’язку та дозволяють йому досягти мети вже є втручанням у право на приватність. 

Огляд транспортних засобів, речей, багажу та вантажів

Під час огляду транспортного засобу уповноважена особа має право проводити поверхневу перевірку, якщо: 

– існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб; 

– існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебувають речі, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;

– існує достатньо підстав вважати, що речі, багаж, вантажі або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або вони перебувають в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку. 

Поверхнева перевірка передбачає право уповноваженої особи вимагати відкриття кришки багажника та/або двері салону. Вміст особистих речей чи транспортного засобу людина повинна самостійно показати уповноваженій особі. 

Критерій «достатніх підстав» не розкривається у законодавстві, що дає доволі широке поле для самостійного визначення їх уповноваженою особою. Добре, якщо це спирається на об’єктивні підстави, гірше коли уповноважені особи керуються виключно власними передчуттями або суб’єктивними факторами, що відкриває поле для потенційного свавілля. 

Огляд транспортного засобу, речей чи багажу за своїм змістом та способом проведення характеризується як втручання в право на приватність. Перебування особи в публічному місці та взаємодія із представниками держави не виводить повністю цю взаємодію із сфери охоплення поняттям приватне життя. Більш того, проведення певних заходів саме у публічному місці може сприяти підвищенню дискомфорту. Поверхнева перевірка може призвести до того, що певні елементи приватного життя будуть продемонстровані публічно та побачені сторонніми глядачами, що може засоромити та принизити. 

Для прикладу, у справі Gillan and Quinton v. The United Kingdom ЄСПЛ встановив, що при проведенні обшукових заходів у публічному місці ст. 8 Європейської конвенції з прав людини підлягає застосуванню. Суд наголосив, що у деяких випадках публічний обшук може навпаки посилювати серйозність втручання через присутність елементу приниження та сорому.

Захищаючи громадську безпеку та порядок, важливо дотримуватись балансу між публічними інтересами та приватним інтересом особи не зазнавати надмірного втручання в приватне життя.  

Перевірка телефонів 

Порядок № 1456 не передбачає окремого права уповноважених осіб перевіряти на блокпосту телефони осіб на вміст інформації, що може становити загрозу національній безпеці. Але  з початку повномасштабного вторгнення це достатньо поширена практика, завдяки якій неодноразово виявлялись особи, у чиїх діях вбачалась  колабораційна діяльність чи інші кримінальні правопорушення. 

Уповноважені особи на блокпостах обґрунтовують перевірку телефонів обов’язком особи показати вміст особистих речей. Але існують великі сумніви, що це перетворює перевірку на законну.  що відбувається відповідно до закону. І навіть наявність публічної мети не може стати виправданням для такого втручання. 

У телефоні може зберігатись не лише інформація інтимного характеру, але і особисті листування, чутливі дані тощо, що підпадають під захист від свавільного втручання. Доступ до такої інформації повинен відбуватись  відповідно до закону та узгоджуватися із захистом персональних даних.З метою захисту особи від свавілля перевірка вмісту телефону повинна здійснюватися у межах кримінального провадження – при наявності обґрунтованої підозри щодо особи і у визначений законом спосіб в межах слідчих дій. Варто зауважити, що виявлена інформація на телефоні може в майбутньому бути використана як доказ на підтвердження винуватості особи. Збирання доказів у межах кримінального провадження відбувається лише за встановленою процедурою, а збір доказів із порушенням прав людини – недопустимий. 

Коли починається порушення?

Важливо, щоб передбачений законом огляд із правом проведення поверхневої перевірки не перетворився в обшук. Це відбувається за таких умов:

– самостійне відкриття уповноваженою особою багажнику чи салону; 

– самостійне відкриття особистих речей, багажу та їх перевірка; 

– фізичне проникнення уповноваженої особи в салон транспортного засобу; 

– здійснення особистого обшуку особи; 

– вилучення та дослідження вмісту телефону тощо.

Навіть, якщо людина не заперечує і дозволяє такі дії, йдеться про недотримання уповноваженими особами процедури та свавільне втручання. Відмова людини від своїх прав не призводить до права агентів держави їх порушувати. 

Обшук – це  захід, що здійснюється у межах кримінального провадження у визначених випадках, за визначеною процедурою. При цьому, повинні бути обґрунтовані підстави вважати, що особа вчинила  кримінальне правопорушення. 

Особистий огляд особи,огляд речей, їх вилучення в межах процедури згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення повинен відбуватись у належному порядку із відповідною фіксацією. 

Фактичне здійснення обшуку замість допустимого огляду – це свавільне втручання, що може визнаватись як порушення права на приватність. 

Чи виправдовує воєнний стан втручання? 

Введення воєнного стану є тією підставою, що «легалізує» впровадження низки заходів, які були б неприйнятні  в умовах миру. Право на приватність не є абсолютним та ступінь втручання в нього під час збройного конфлікту може бути інтенсивнішим, що пояснюється інтересами національної безпеки та протистоянням збройній агресії. Помилково вважати, що умови воєнного стану та заяви України про відступ від своїх зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини наділять представників держави необмеженими повноваженнями щодо питань, пов’язаних з забезпеченням національної безпеки. 

Водночас  лише факт запровадження воєнного стану та необхідність забезпечення публічного інтересу не можуть бути підставою для виправдання будь-якого втручання. Окрім мети, аналізу підлягають такі складові, як здійснення на підставі закону та пропорційність втручання. 

Комплекс заходів з проведення перевірок на блокпостах має підставу в законі, проте надто розмиті, неконкретні формулювання цих підстав можуть призвести до зловживання та свавілля. 

Пропорційність втручання є елементом, що підлягає оцінці в кожній окремій ситуації, та дозволяє зробити висновок про доцільність втручання в тому обсязі, що застосовувався відповідно до переслідуваної  мети. Якщо виконати завдання можна було з допомогою менш інтенсивного втручання та за рахунок менш обтяжливого заходу, то це свідчить про непропорційність, що призводить до порушення гарантованого права. 

У ситуаціях із оглядом транспортних засобів, речей, багажу про непропорційність може свідчити спосіб проведення такого огляду, особисті обставини особи, тривалість, контекст, присутність великої кількості сторонніх осіб, поведінка представників держави в процесі огляду тощо. 

Які перспективи? 

Для представників держави застосовується принцип, за яким вони здійснюють свої  повноваження у передбачений законом спосіб. Важливо, щоб закон був чітким, зрозумілим та передбачуваним в контексті правових наслідків. Надто широкі та розмиті підстави, відсутність конкретного порядку закладають підстави для зловживань. Порядок впровадження заходів правового режиму воєнного стану однозначно потребує чіткої регламентації та передбачуваності в контексті наслідків. 

Простір Інтернету майорить порадами, як поводитися на блокпостах. , Домінуючий посил – це  краще виконати всі вимоги та не потрапити в конфліктну ситуацію. Але чи вірна тактика «примирення» з порушеннями закону?  Обмеження низки прав в умовах воєнного стану не є зеленим світлом для зловживання з боку представників держави. Вони повинні стосуватися об’єктивної неможливості гарантувати весь обсяг прав та визначеного законом порядку застосування конкретних заходів воєнного стану через які права людини можуть бути обмеженими. 

Для того, щоб гарантовані права були не ілюзорними, а реальними, особа повинна мати доступ до ефективного юридичного захисту. Ст. 55 Конституції України закріплює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це право не може бути обмежено в умовах воєнного стану.

У ситуаціях, коли права особи під час перевірки на блокпосту були порушені, звернення за захистом є адекватним реагуванням на свавільне втручання. 

Людський фактор відіграє важливу роль у гарантуванні прав людини та обмеженні свавілля. Навчання, роз’яснення повноважень осіб на блокпостах однозначно є помічним засобом. Обізнаність людей про свої права є також засобом протидії від порушень, що дозволяє розпізнати межу, коли допустиме втручання перетворюється у порушення. 

Автор матеріалу: адвокат, випускниця освітнього курсу УГСПЛ Наталія Мезенцова.

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду  «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».