Публікація

Позвони мені, позвони!

Відкритий лист

прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко

голові Служби безпеки України Олександру Турчинову

голові Антимонопольного комітету України Олексію Костусєву

щодо ситуації в галузі послуг телефонного зв’язку, передачі даних та ІР-телефонії

  Приводом до написання даного відкритого листа послугував погляд (відносний та з периферії) на стан ринку та тарифів телекомунікацій в Україні, а також посилення останнім часом  уваги на “ІР-телефоністів” з боку Служби безпеки України. Цей погляд є наболілим за останні п’ять років діяльності як керівника інтернет-провайдера, так і одного з багатьох простих громадських активістів у Чернівцях.

  Ситуація на ринку телекомунікацій за останні роки стає дедалі загрозливою з огляду на шалену монополізацію та адміністратизацію послуг телефонного зв’язку. Замість лібералізації та “європизації” даного ринку ми отримуємо щорік дедалі більш жорсткий адміністративний, ба навіть силовий тиск з боку нової юридичної особи “держава”. Що в свою чергу заганяє цей вид бізнесу, а особливо ІР-телефонію, в “тінь” і що раз чорнішу. А також змушує багатьох молодих і перспективних спеціалістів телекомунікацій та інформатиків (як у нас висловлюються одним словом – “програмістів”) знаходити примінення своїм головам за кордоном, і тепер їх приходиться шукати днем і з вогнем, особливо в регіонах…

  Дійшло навіть до того, що з надр Міністерства транспорту і (!) зв’язку виходить директива щодо реєстрації (?!) Інтернет-ресурсів в Україні, до чого навіть не додумався старий “кучмівський” режим!

  Спершу хочу заторкнути сам термін “ІР-телефонія” (Ай-Пі телефонія), який своєю абревіатурою вже означає передачу голосових даних через Інтернет-Протоколи. На сьогоднішній день в чинному законодавстві взагалі не визначений цей термін, але в повсякденному житті існує як в розмовах простого та офіційного люду, так і в ЗМІ. Саме головне, всі розуміють про що йде мова.

А мова стосується нового виду зв’язку, тобто спілкування людей, за допомогою визначного винаходу – Інтернету; тобто елементарними засобами – навушники з мікрофоном, які під’єднюються до звукової карти в комп’ютері з доступом до Інтернет, ми отримуємо можливість спілкування з рідними, близькими, знайомими і незнайомими людьми в усьому світі. І в той же момент, не використовуючи послуг міжнародного телефонного зв’язку монопо­ліста наземних телефонних послуг “Укртелеком” чи “Утел” (яке є тим же “Укртелекомом” з доданням ДП – дочірнє підприємство). Що, звичайно, викликає їхнє шалене роздратування. В той же момент прогрес в ІР-телефонії пішов далі – замість універсального комп’ютера розробили його обрізаний варіант – голосовий шлюз, який виконує функції комп’ютера щодо обробки пакетів даних та звукової карти щодо прийому-передачі голосу. А замість навушників і мікрофону використовується простий телефонний апарат з ними же. Але в цьому випадку піднімається шум і гам – є телефонний апарат, отже це вже телефонний зв’язок!!!

  Ні – дорогі монополісти! Україна є членом Міжнародного Телекомунікаційного союзу (ITU) (http://www.itu.int/), який на сесії 7-9 березня 2001 року в Женеві дав визначення та роз­межу­вання традиційній телефонії (комутація каналів) і IP-телефонії (комутація пакетів). При­чому остання винесена до розряду послуг мереж передачі даних, яким в тому числі і є Інтернет.

  Але це не береться до уваги нашим монополістом, а іже з ним і Державним комітетом зв’язку і інформатизації, а іже з ними Міністерством транспорту і (!) зв’язку та Кабінетом міністрів, а через те і нашими доблесними силовиками: Службою безпеки України та Міністерством внутрішніх справ України.

  Шановні Владо! Або ми йдемо у Європу, або в ЄЕПу…

  Дана преамбула дана для того, щоб визначити – чи потрібне ліцензування для ІР-те­ле­фонії. Оскільки ні Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності”, ні Законом України “Про телекомунікації”, ні іншими чинними Законами не перед­ба­чено ліцен­зування послуг передачі даних, а отже не потрібне ліцензування ні для Інтернет-про­вай­дерів, ні для “ІР-телефоністів”, які принципово і повністю є тими ж Інтернет-про­вай­дерами. Але всупе­реч цьому видаються різні незрозумілі Постанови Кабінету Міністрів щодо розміру оплати за ліцензії для ІР-телефонії та інші нормативні документи Державного комітету зв’яз­ку та інформатизації щодо ІР-телефонії, хоча такий термін в чинних Законах України не виз­на­чено. До честі Антимонопольного комітету України та Державного комітету з питань ре­гу­ляторної політики та підприємництва – вони неодноразово листами наголошували Кабінету міністрів України на невідповідність нормативних актів чинним Законам України. Але віз і нині там.

  Через такий єралаш і отримуємо відкриття кримінальних справ Службою безпеки України за фактами порушення маршрутизації міжнародного телефонного (!!!) трафіку, а через це обшуки в офісах Інтернет-провайдерів (не “ІР-телефоністів” – ні!), ба навіть обшуки в квартирах керівників Інтернет-провайдерів з подальшим вилученням приватного комп’ютера (для встановлення істини!), модему і хабу (розгалужувача мережі) під назвою “модем”, усіх лазерних дисків (?!), блокнотів і кусочків паперу, і це повинно відбуватись пів на сьому ранку в присутності неповнолітніх дітей (майбутніх опозиціонерів до влади?), і в кінці кінців завершується перерізанням багатопарного кабелю з подальшим чортиханням керівника, який засуковує рукава і, беручи ізоленту в руки, скручує пари в кабелі, бо монтери монополіста не хочуть маратись перед силовиками, і згадує “незлим, тихим” словом помаранчеву владу і стояння в мороз на Майдані… І гасить в собі думки, чому ж не слухав розумні слова своїх молодших собою ж навчених працівників, чому не плюнув на свою патріотичність і бажання будувати нашу Україну, і не поїхав за ними в Польщі, Німеччини, Люксембурги, США, Канади і Ізраїлі… І що ж таке “хохол” – як не той самий українець, який заважає росіянам і євреям будувати Україну…

  Але це так – ліричний відступ…

  Так чим же все таки заважають “ІР-телефоністи” нашому монополісту – “Укртелекому”?

  Так тим, що пропонують нашому багатостраждальному люду можливість поспілку­ватися за мізерними цінами. Поясню для наших простих читачів, не спеціалістів. Необхідно для прикладу об 12.00 переговорити з Чернівців з іншою людиною в Києві через телефонний зв’язок, для чого потрібно:

  А) підняти слухавку і отримати місцевий телефонний зв’язок з місцевою АТС в Чернівцях;

  Б) передати сигнал до АТС в Києві;

  В) передати по місцевому телефонному зв’язку сигнал від АТС в Києві до квартири іншої людини в Києві.

  За це “Укртелеком” виставить рахунок по тарифу 0.01 грн. за секунду без ПДВ, а отже 72 коп. за хвилину з ПДВ. Тарифи “Укртелекому” з сайту http://www.ukrtelecom.ua/.

Порахуємо тепер тарифи по кожному окремому етапу з точки зору “ІР-телефоніста”.

  А) місцевий телефонний зв’язок в Чернівцях – тариф “Укртелекому” становить 0,0005 грн. за секунду без ПДВ, а отже 3,6 коп. за хвилину з ПДВ.

  Б) послуга передачі даних Інтернет. Тут необхідне більш зрозуміле пояснення. “Утел” називає послугою бізнес-зв’язку найвищої якості – передачу голосу на швидкості 64 Кбіт/с. “Укртелеком” надає доступ до Інтернет “Інтернет без обмежень – Max Office (асинхронний порт зі швидкістю 115,2 Кбіт/с)”, тобто необмежений доступ цілодобово до Інтернету, за 279,53 грн. за місяць без ПДВ. Отже, 335,44 грн. за місяць з ПДВ. Переводячи в тариф за хвилину отримуємо 0,8 коп. за хвилину з ПДВ.

  Швидкості 115,2 Кбіт/с повністю достатньо нам, щоб назвати це послугою бізнес-зв’язку найвищої якості (64 Кбіт/с).

  В)  місцевий телефонний зв’язок в Києві – тариф “Укртелекому” становить 0,0005 грн. за секунду без ПДВ, а отже 3,6 коп. за хвилину з ПДВ.

  В сумі собівартість 1 хвилини розмови через “ІР-телефоніста” становить 3,6+0,8+3,6 коп = 8 копійок!!! І це при тому, що “Укртелеком” отримав і свою собівартість, і свою рентабельність, оскільки це пораховано по його власних тарифах.

  Отже виявляється, що “Укртелеком” отримує прибутку на простому багатостраж­дальному люді всього-навсього 72 коп. – 8 коп. = 64 коп.!!! За хвилину! 800% прибутку! При зв’язку в межах України з можливістю назвати це послугою бізнес-зв’язку найвищої якості.

  А що вийде при міжнародному зв’язку?

  Етапи А) і Б) ті ж самі, оскільки за допомогою Інтернет (пункт Б) отримуємо доступ у будь-яку точку світу. Тобто, 3,6 + 0,8 = 4,4 коп. за хвилину.

  В) Беремо, наприклад, Канаду. Канадський оператор ІР-телефонії пропонує доступ до традиційного телефону в Канаді (а також в США та Європі) за ціною 2 центи за хвилину. http://compass-inc.net/.

  В сумі отримуємо 4,4 коп. ($0,01) + $0,02 = 0,03 долари США за хвилину.

  А тариф “Укртелекому” становить $0,0092 за секунду без ПДВ, а отже 0,66 долари США за хвилину з ПДВ.

  Отже “Укртелеком” отримує прибутку на нашому багатостраж­дальному люді всього-навсього $0,66 – $0,03 = $0,63 = 3 грн. 18 коп. !!! За хвилину! 2100% прибутку! При зв’язку з абонентом в Канаді.

Звідси й зрозуміло, чому ж так заважають “ІР-телефоністи” нашому монополісту “Укртелеком”. Але незрозуміло, чому наша українська влада дивиться крізь пальці на таке знущання. Зрозуміло, що політика “державного капіталізму” – це святе, але шановні Владо та Силовики. Основним вашим обов’язком є відстоювання інтересів Держави, яка складається з громадян України, а не корпоративних інтересів нової юридичної особи “держава”. Ви отримуєте заробітну плату від нас, громадян України – платників податків. І я, громадянин України, платник податків, вимагаю, щоб Ви відстояли інтереси громадян України в даній галузі, а не “державного” монополіста “Укртелеком”!!!

Поясніть, чому “Утел” продає іноземним особам доступ до телефонної мережі в Україні за ціною $0,08 за хвилину, а мені, громадянину України, за ціною $0,14 (72 коп.) за хвилину?

Куди дивиться Антимонопольний комітет України і Служба безпеки України на такий шалений грабунок громадян України?

Невже Служба безпеки України обстоює недобросовісну конкуренцію та корпоративні інтереси монополіста “Укртелеком”? Невже Вам цікавіше давити “ІР-телефоністів”, які пропонують вільне та дешеве спілкування для наших людей з родичами за кордоном, які волею старого режиму мільйонами виїхали на заробітки в “америки”? Невже такі страшні ці “ІР-телефоністи”, невже такий страшний Юрій Луценко, який був членом Ради однієї з Асоціацій провайдерів ІР-телефонії?

Де хвалена хода в Європу, в якій повна лібералізація ринку ІР-телефонії?

І чому існує до цього часу Міністерство транспорту і (!) зв’язку, яке відношення має Інтернет до ям на шляхах?

Пані Юля Тимошенко та пане Олександре Турчинов! Я вірив Вам, коли створював та очолював обласну організацію партії ВО “Громада” в 1997 році до часів П.Лазаренка. Я радів ці­лям захисту інтересів громадян України та вітчизняних виробників, цілям створення цивілі­зо­ва­ного, гуманістичного суспільства, які ми разом обговорювали і проповідували. Я ще вірю, що нова влада повернеться обличчям до нас, буде гуманістичною, тобто людяною і для людей, владою.

Вважайте даний лист до Вас офіційним запитом від громадянина України.

З повагою,

Віталій Крохта, директор Інтернет-провайдера ТОВ “Вестком” (Чернівці) ([email protected]

РУПОР

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: