Як допомогти дитині, від якої відмовився батько? Тим паче, якщо у неї важке захворювання. Тим паче, якщо батько — громадянин іншої держави і без його дозволу матері складно вирішувати питання, пов’язанні з вихованням дитини та наданням їй соціальної та медичної допомоги.

У такій ситуації опинилась пані Тамара та її неповнолітній син з інвалідністю. Юристи Львівської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини допомогли жінці оформити всі необхідні дозволи та документи.

Доля матері та сина — не з простих. Ще у 90-х роках під час грузинсько-абхазького конфлікту пані Тамарі (ім’я — змінено) довелось разом з чоловіком тікати до України. Та війна наздогнала жінку і в Україні — у 2014 році Тамара була змушена знову залишити свій дім, тепер вже в Донецьку, де вона проживала з часу свого переїзду до України, та відправитись з родиною до Львова.

Коли Тамара переїхала до Львова, її чоловік відмовився від неї з сином і пропав. Як згодом вдалося з’ясувати, ще певний час він залишався у Донецьку, доки не повернувся до родичів у Абхазію, де створив нову сім’ю. Через деякий час чоловік зателефонував Тамарі, щоб попросити про розлучення. Щодо свого сина — повідомив, що йому байдуже і займатися його вихованням та фінансово підтримувати не збирається. Пані Тамарі довелося залишитись на руках з сином, що має інвалідність, та купою формальних проблем, починаючи з того, що жінка не могла самостійно вирішувати питання виховання сина без участі батька через бюрократичність органів української влади. Останні з насторогою ставились до неї — двічі переміщеної особи, котра не має громадянства України. Хлопчик опинився не лише без батька, а й без підтримки з боку держави, в якій народився, адже матері без згоди батька відмовляли у отриманні на дитину соціальної допомоги, постійно виникали проблеми з оформленням документів, зокрема медичних. Останні два роки батько сина жодного разу не поцікавився його долею. Та пані Тамара не опустила руки, адже її син потребував посиленої опіки, був вразливим та тонкої натури хлопчиком, зокрема не лише через складні сімейні обставини, але й пережиті потрясіння на Сході країни.

Пані Тамарі довелося залишитись на руках з сином, що має інвалідність, та купою формальних проблем, починаючи з того, що жінка не могла самостійно вирішувати питання виховання сина без участі батька через бюрократичність органів української влади. Останні з насторогою ставились до неї — двічі переміщеної особи, котра не має громадянства України.

До юристів Львівської приймальні УГСПЛ пані Тамара спочатку звернулась із проханням допомогти вирішити питання заборони перетину кордону сином без дозволу батька та набуття громадянства, адже вона вже близько 20 років проживає в Україні.

Щодо перетину кордону — юристи швидко вирішили це питання. Оскільки і мати, і батько хлопчика іноземні громадяни — дозволу обох при перетині кордону не вимагається. Про це юристи отримали відповідне письмове підтвердження для пані Тамари від Державної прикордонної служби України.

Стосовно комплексного вирішення питання захисту прав дитини, юристи приймальні розглянули питання можливості позбавлення батька хлопчика батьківських прав, адже той не цікавиться долею сина. Однак на практиці все виявилось не так просто.

«Ситуація ускладнювалась іноземним громадянством батька, відсутністю відомостей про місце його актуального проживання та останнім відомим місцем проживання на тимчасово окупованій території. Ми підготували позовну заяву з обґрунтуванням на підставі міжнародно-правових актів та запропонували низку процесуальних рішень для полегшення розгляду справи», — розповідає юрист приймальні УГСПЛ Олег Ільницький.

Згідно зі ст. 28 Договору між Україною та Республікою Грузія “Про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах”, ратифікованого Законом України від 22.11.1995 року № 451/95-ВР, правовідносини між батьками та дітьми визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання. Якщо місце проживання будь-якого з батьків і дітей знаходиться на території другої Договірної Сторони, тоді правовідносини між ними визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.

Хлопчик народився в Україні, відповідно — має українське громадянство. Саме тому до регулювання відносин повинно застосовуватися законодавство України та встановлено компетенцію українських судів.

Далі була низка питань щодо територіальної юрисдикції, аби справу розглядали суди у Львові, де перебувала пані Тамара із сином, отримання доказів ухилення батька від виконання своїх обов’язків, робота з органами опіки і піклування, висновок якого за процедурою необхідний суду для прийняття рішення. Та разом з юристами приймальні пані Тамара успішно подолала всі формальності.

Слід відзначити не лише законний, але й гуманний підхід головуючого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі. На судове засідання батько хлопчика так і не з’явився, хоча його було оповіщено у встановленому цивільно-процесуальним законодавством порядку. На щастя матері, суд задовольнив позов, і рішення вже набрало законної сили. Батька дитини було позбавлено батьківських прав, що суттєво допоможе пані Тамарі у вирішенні питань, пов’язаних з вихованням дитини, а самому хлопчику — отримати відповідну медичну та соціальну допомогу.

Підготувала Тетяна Гончарук