У військових частинах Дніпропетровської та Чернігівської областей сталися жорстокі вбивства військовослужбовців. Проте правоохоронні органи відмовляються проводити розслідування належним чином, щоб покарати винних. Ігнорування державою злочинів проти людяності та миру стає нормою сьогодення?

Родичі загиблих бійців звернулись по допомогу до Української Гельсінської спілки з прав людини, оскільки правоохоронні органи цинічно відмовляються якісно розслідувати жорстокі вбивства, які було скоєно щодо військовослужбовців.

У день своєї загибелі боєць 13 Чернігівського окремого мотопіхотного батальйону Павло (ім’я змінено) був на чергуванні одного з блокпостів в селі Кліщіївка Донецької області. Там його було смертельно поранено вистрілом у шию. За словами очевидців, стріляв не ворог, а заступник цього ж батальйону.

Наступного дня, 30 червня, хлопець помер від важкого поранення. Прокуратура Жовтневого району Дніпропетровської області дала вказівки щодо слідчих дій, які необхідно було зробити слідчим відділом міліції. Проте минув майже місяць з дня вбивства і досі не зроблено жодних кроків у розслідуванні справи. Більш того, заступника командира батальйону, який, за словами очевидців, стріляв у хлопця, досі не затримали. А це, на думку Володимира Плетенка, юриста Дніпропетровської громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, є грубим порушенням, оскільки, якщо заступник командира скоїв злочин, то, залишаючись на свободі, він може заважати слідству: погрожувати свідкам, знищити всі докази своєї провини.

Ще одне жорстоке вбивство було скоєно на території 93 Механізованої бригади у смт. Черкаське Дніпропетровської області. Саме тут було знайдено зав’язане по руках і ногах тіло військового Миколи (ім’я змінено). Причини та обставини вбивства наразі не з’ясовані. Досі до відповідальності не притягнуте керівництво військової частини за порушення статутних правил внутрішньої служби. Під час розслідування військова прокуратура не втручалась, хоча злочин було скоєно на території військової частини. У червні 2015 року кримінальну справу за фактом вбивства військового взагалі було закрито так би мовити через відсутність дій кримінального правопорушення.

Юристи Української Гельсінської спілки з прав людини допомогли родичам обох загиблих подати клопотання про надання у кримінальних провадженнях статусу потерпілої особи та взяти матеріали справи, щоб отримати можливість впливати на її хід.

Наразі юристи готують скаргу до Генеральної прокуратури України з приводу халатного ставлення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону у випадку вбивства Миколи та скаргу до прокуратури Дніпропетровська щодо бездіяльності слідчого у справі загиблого Павла.

Юрист Володимир Плетенко коментує ситуацію так: “Залишається лише дивуватись, як може відбуватись таке на режимних об’єктах, де має панувати сувора дисципліна та порядок. У справі військового, тіло якого знайшли зі зв’язаними руками та ногами, кляпом у роті, слідчий у постанові пише, що «покійний помер власною смертю». До речі, слідчим відділом Новомосковської міліції було зроблено багато рухів (навіть собаку приводили). Проте найголовнішого, тобто встановити особистість тих, хто зв’язав загиблого, так і не зробили. Це виглядає дивним, щоб на території закритого об’єкту, де цілодобово чергують військові, не знайшли людей, які скоїли злочин. Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону категорично відмовляється бачити злочинну халатність командування 93 бригади та притягати його до кримінальної відповідальності.

Щодо вбивства бійця 13 Чернігівського мотопіхотного батальйону, на жаль, втрачено ще одне життя молодого хлопця, а злочинець досі перебуває на свободі. Майже відразу після загибелі хлопця прокуратура Жовтневого району Дніпропетровська дала вказівки Жовтневому відділу міліції провести слідчі дії. Та тільки хура й досі там: не опитано свідків, не призначено балістичної експертизи. Складається враження, що наші борці зі злочинністю діють не за законами України, а дотримуються якихось інших, зрозумілих лише їм законів, наприклад, таких як «кругова порука» або «війна все спише»”.