У світі діє декілька моделей соціального захисту населення, яке потребує пільги. Одна з них — континентальна або модель Бісмарка. Вона встановлює жорсткий зв’язок між рівнем соціального захисту та тривалістю професійної діяльності. В основі цієї моделі лежить механізм соціального страхування, отже соціальні видатки фінансуються, переважно, за рахунок страхових внесків роботодавців і застрахованих працівників. Таким чином, ця модель передбачає реалізацію правила еквівалентності, коли величина страхових виплат визначається насамперед величиною страхових внесків. В момент свого народження (1880-ті роки) німецька система соціального захисту відтворювала саме цю модель.

В Україні ж діє зовсім інша система, і часто наші громадяни не розуміють, як саме вона працює. Один з прикладів: одинока жінка виховує чотирьох дітей. Жодному з них ще немає 18 років.  Їй відмовили у соціальній допомозі, оскільки вона не працює. Чи це законно? Що вона має робити, щоб отримати допомогу? Для відповідей на ці питання ми запросили програмного директора Української Гельсінської спілки з прав людини юриста Максима Щербатюка.

Слухайте про все у подкасті Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка», який виходить за підтримки Центру Стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.