Сама ідея громадянства виникла разом із першими містами-державами у Давній Греції, які називалися полісами. А отже громадянство — це не лише соціальна, але й політична концепція. Виникнення її пов’язують із часами правління афінського політика Солона. Історик Джефрі Хоскін вважає, що громадянство у Давній Греції виникло тому, що греки розуміли цінність свободи.

Слухати подкаст можна на сайті Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини

«Кожен грецький фермер у будь-який момент міг потрапити до боргової ями, а отже втратити свободу, — пише він, — Коли греки билися разом проти ворогів, вони билися також і за те, щоб не потрапити у рабство до переможців. А отже їхні політичні інституції були засновані для того, щоб зберегти свободу».

Гершон Шафір у своїй книжці “Дебати про громадянство” пише так: «З іншого боку, раби дозволяли рабовласникам мати більше вільного часу, який вони присвячували, серед іншого, і участі у громадському житті. Громадянство, як суттєвий привілей, могли мати лише вершки суспільства: жінкам, рабам та варварам цього не дозволялося».

Як бачимо, ранні форми політичного життя у Греції були досить дикими. Пізніше вони значно еволюціонували. Наприклад, вже у Давньому Римі імператори зрозуміли: якщо завойованому народу дати римське громадянство, то проблем з його подальшим упокоренням буде значно менше. Римляни винайшли ще одну дуже корисну ідею: “Жоден громадянин не може мати надто багато влади надто довго”. Крім того, громадянство у Давній Греції було досить відстороненою від світу речей концепцією, а у Давньому Римі воно чітко пов’язувалося із власністю, її надбанням, утриманням та збереженням. Саме тому пізніше — у Середні Віки — громадянами вважалися бюргери, представники середніх класів, які мали власність. Вони могли впливати на державне управління у містах і мати захист закону. Але були також і привілейовані громадяни — аристократія. Після французької революції привілеї зникли і всі громадяни стали рівними перед законом. Сьогодні громадянство не лише дає певні можливості, але й обмежує. Громадянин України не може робити певних речей, інакше він буде покараний. А яких саме?

Ми маємо два типа дивних територій: одна з них — півострів Крим — визнана окупованою, а інша — ОРДЛО — є тимчасово захопленою терористами та російською армією. На обох цих територіях із громадянством українців відбуваються не менш дивні речі. У Криму вони добровільно або насильно отримують російське громадянство, а на території ОРДЛО — громадянство неіснуючих державних утворень “ДНР” та “ЛНР”.

Чи вважається дійсним російське громадянство, отримане навіть добровільно на окупованій території Криму? Для відповідей на ці питання ми запросили юриста УГСПЛ Дар’ю Свиридову, слухайте її відповіді у подкасті Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка», який виходить за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.