Переселенці із зони бойових дій та окупації втратили своє житло та роботу, але на новому місці знайти їх дуже важко. Як в цьому може допомогти держава і правозахисники?

Подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск підготований спільно з юристом Громадської приймальні в місті Дніпро Віктором Філатовим.

Олег Шинкаренко: Полтавщина увійшла до списку областей, де оголошено конкурс на кращу бізнес-ідею серед переселенців. Переможець отримає на започаткування власної справи грант у розмірі 20 чи 25 тисяч гривень. Проект підтримки підприємництва оголошений Міжнародним благодійним фондом «Карітас Україна». Він покликаний допомогти переселенцям, котрі втратили власну справу, відновити її чи започаткувати нову. Для цього необхідно надати цікаву та затребувану ідею, продумати її маркетингову стратегію та мати ресурси для ведення своєї діяльності. Конкурс проводиться лише серед внутрішньо переміщених осіб 18-60 років, які мешкають на території Запорізької, Полтавської, Сумської чи Харківської областей. Обов’язкова умова до учасника — досвід ведення чи управління бізнесом. Конкурс проводиться з 7 по 22 лютого 2017 року. Переможець отримає грант у сумі від 20 до 25 тисяч гривень. Організатори конкурсу зазначають, що взяти участь у ньому не можуть ті, хто вже отримав грант від іншої організації чи «Карітас Україна». Для участі в конкурсі необхідно надіслати заявку на електронну адресу [email protected]. Це прекрасна новина, але як бути тим, хто немає досвіду ведення чи управління бізнесом?

Очевидно, що таких більшість, адже мешканці східних областей України звикли працювати на великих підприємствах або шахтах. Статистика свідчить, що більшість з них рідко виїжджали навіть за межі своєї області. Скільки у нас сьогодні переселенців? Скільки з них не мають роботи? Як держава допомагає їм соціалізуватися на нових місцях і наскільки успішні такі заходи?

Віктор Філатов: Ну, на сьогодні політика держави… Вона у порівнянні з початком конфлікту на сході країни, вона дещо стала виваженою та комплексною, тобто прийнято вже декілька нормативних актів, які регулюють правове становище внутрішньо переміщених осіб, зокрема це і Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Майже кожне міністерство, а зокрема профільне міністерство, вони мають уже свою стратегію і політику за окремими напрямами соціалізації внутрішньо переміщених осіб, які дійсно сьогодні опинилися у дуже скрутному становищі. Особливо те, що стосується дійсно працівників, які працювали на доволі крупних підприємствах. Сьогодні основними напрямами, ну взагалі так, якщо ми кажемо про проблему соціального відчуження, то ми повинні розуміти декілька її складових, тобто це освіта, це медична допомога, це зайнятись. Оце те, що увійшло до цього права на соціальний захист, хоча воно у нас напряму у Конституції не визначається, але ми його фактично визначаємо за допомогою європейських документів, зокрема Європейської соціальної хартії. На даному етапі стан справ у деяких сферах… Він вже кращий, у деяких сферах він доволі важкий.

Олена Сапожнікова: А Ви можете перерахувати якісь ознаки? Може якимись цифрами, що власне відбувається з переселенцями, як їм допомагає держава ?

Віктор Філатов: Скажімо так, на початку конфлікту більшість, тобто якщо ми візьмемо у відсотках, то це приблизно 70 відсотків внутрішньо переміщених осіб — вони, так чи інакше, мали проблеми з соціальним забезпеченням, з реалізацією свого права на освіту, з реалізацією інших прав, у тому числі прав на медичну допомогу. Тобто те, що зараз є актуальним. За останні декілька років ситуація починає змінюватися на краще. По-перше, якщо ми будемо говорити про право на медичну допомогу, то взагалі-то тут за соціологічними опитуваннями більшість переміщених осіб, які отримували медичну допомогу, вони задоволені тим рівнем і тією повнотою надання медичної допомоги. Доволі складна ситуація зараз відбувається відносно забезпечення житлом. На сьогодні ця проблема фактично не вирішена і держава, безумовно, активізує усі свої ресурси для того, щоб усіляко сприяти цьому питанню, однак все ж таки проблема існує.

Проблема забезпечення переселенців житлом не вирішена

Олена Сапожнікова: Я б сказала іноді занадто активізує свої зусилля, наприклад, якщо внутрішньо переміщена особа… Візьмемо Львів. В мене були звернення звідти клієнтів, вони розповідають, що дитина не може потрапити в дитячий садочок, вони в черзі там понад 10 років і внутрішньо переміщені особи, які туди приїхали із Донецької області, їм дають першочергову можливість дитину в цей дитячий садочок зареєструвати, а львів’яни позбавлені такої можливості. І тут один такий випадок, другий, третій… 10 років чекай, дитина вже просто потім йде в школу і в дитячий садочок так і не потрапляє, а внутрішньо переміщена особа – так, і тут якраз і пільги використовуються. Чи не бачите тут якусь вже занадто старанність держави по відношенню до соціальних пільг, які надаються?

Віктор Філатов: Ну, безумовно, є такі тенденції. Хоча зараз вони… Ситуація трошки змінюється. Справа в тому, що від початку конфлікту більшість акцентів робився на те, щоб допомагати, сьогодні мова йде про те, щоб навчити внутрішньо переміщених осіб самостійно інтегруватися до приймаючих громад і заробляти. Наприклад, цей інститут соціального підприємництва, який зараз знаходиться на стадії становлення. Тобто теж поки законодавство відсутнє таке профільне, але вже сьогодні працюють над цим проектом. Взагалі то ці допомоги, гранти, які надаються міжнародними організаціями — вони якраз і спрямовані на те, щоб залучити внутрішньо переміщених осіб до самозайнятості, до можливості вирішення, самостійного вирішення власних проблем.

Олена Сапожнікова: А якщо вони не хочуть їх самотужки вирішувати або може не знають яким чином, чи можна їм порадити якимось чином, допомогти у цьому? Чи звертались до Вас за такими порадами внутрішньо переміщені особи?

Віктор Філатов: Безумовно зверталися, є і випадки порушення прав. Ну, дійсно такі випадки, яких не повинно бути, тобто, наприклад, зверталися людина, яка переводилися з окупованої території Криму до ВУЗУ Дніпропетровщини, вона переводилася на бюджетну форму — як там навчалась, і було відмовлено в цьому. Йй запропонували платну форму навчання, і складали наші юристи позови. На даному етапі так, це питання не вдалося вирішити, бо там законодавчо також є певні недосконалості. Зверталася людина щодо реалізації права на медичну допомогу, тобто людина, яка є учасником ліквідації катастрофи на ЧАЕС. Вона має право на диспансеризацію постійно, щорічне лікування, тобто від того, коли вона була переміщена їй було також у цьому відмовлено. Ну, там питання було вирішено, тобто всі підготували необхідні документи і все це почало діяти. І взагалі-то в нашій приймальні ми систематизуємо інформацію от якраз щодо цих донорів, які надають допомогу і дуже багато людей залучається, приймають участь, отримують реально гранти. Тобто є такі випадки, коли людина, наприклад, відкрила вже власний бізнес, вона отримала 25 000 гривень для того, щоб закупити матеріали і розводити перепілок. Тобто на сьогодні ця людина, вона дійсно це робить, і донори вони перевіряли це, вони також нам про це доповідали, що людина вже зараз має таке маленьке господарство.

Переселенець отримав грант на розведення перепілок

Олег Шинкаренко: Скажіть, а вона мала принести довідку, що «я раніше розводив перепілок…», як взагалі отримати цих 25 000 гривень?

Віктор Філатов: Наразі отримати це не так дуже важко. Хоча є організації, які вимагають реєстрацію в якості підприємства (ЧП), а є організації, які цього не вимагають, вони просто вимагають скласти аргументований бізнес-план, у якому [треба] зазначити на що потрібні гроші, на що вони будуть витрачені і звідти, як буде відбуватися, як людина буде звітувати перед донором за використання цих грошей. Там доволі прості механізми звітування, тобто фактично це мова йде, наприклад, там про фіскальні чеки за купівлю тих чи інших матеріалів будівельних або іншого. І фактично людина отримує цей гранти і потім його перевіряють, до цієї людини, наприклад, яка звертається до нас приїжджали представники цієї компанії і вони перевірили реальний стан, тобто вони бачили, що є дійсно там клітки з перепілками, і людина вже виходить на такий певний рівень, вона вирішує питання з транспортом, який буде доставляти ці перепелині яйця на базар.

Олег Шинкаренко: А скільки через Вас таких грантів пройшло?

Віктор Філатов: Важко порахувати, більше 10 – це точно.

Олег Шинкаренко: З 1 січня 2017 року соціальні стипендії за рахунок коштів Мінсоцполітики будуть надаватися деяким вразливим категоріям з числа студентів або курсантів вищих навчальних закладів, у тому числі дітям, які є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку соціальна стипендія призначається починаючи з місяця звернення за її призначенням на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років. Особи, які подали документи на нарахування соціальної стипендії упродовж двох місяців з 1 січня по 1 березня 2017 року будуть отримувати стипендії починаючи з 1 січня 2017 року. Обов’язковими умовами для нарахування стипендій є те, що студент не отримує академічну стипендію в університеті, не перебуває на державному утриманні, це окрім дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, і не перебуває в академічній відпустці. А також зареєстрований як внутрішньо переміщена особа. Розмір соціальних стипендій варіюватиметься від 750 до 2000 гривень, в залежності від рівня акредитації навчального закладу. Для призначення стипендій студенти повинні звертатися із заявою до особи, яка призначена відповідальною за прийом документів у виші. Ця норма виглядає досить сумнівною, адже стипендію нараховуватимуть лише тим, хто її не отримує, як академічну у Виші. На кого це розраховано?

Віктор Філатов: Фактично, це розраховано на студентів, які навчалися у навчальних закладах, які залишилися на тимчасово окупованих територій та були внутрішньо переміщеними особами, є внутрішньо переміщеними особами і перевелися зараз на навчання до українських навчальних вищих навчальних закладів, навчальних закладів професійно технічного рівня. Тобто на це зараз робиться акцент, тому що дійсно таких робітничих спеціальностей зараз не вистачає, кадрів. Ну, взагалі-то, якщо говорити про проблему реалізації цього права на освіту внутрішньо переміщеними особами, то є також недоліки.

Олег Шинкаренко: А хто до Вас, до речі, приходить у приймальню? Є студенти, які скаржаться на це?

Віктор Філатов: Є. Була у нас, я вже зазначав, одна дівчина з Криму, яка не була поновлена на тій бюджетній формі, на якій вона навчалася. Вона вимушена була… І зараз навчається у навчальному закладі за госпрозрахунковою формою навчання.

Олена Сапожнікова: А яким чином можна звернутися до Вас, можете назвати адресу?

Віктор Філатов: Приймальня наша знаходиться у м. Дніпро, за адресою: вул. Святослава Хороброго, буд. 31, кв.32. Телефони: 095-903-33-61 та 068-762-00-09.

Олена Сапожнікова: Ви надаєте безкоштовну юридичну допомогу?

Віктор Філатов: Так, фахівці надають безкоштовну допомогу правову, правовий супровід за різними проблемами, зокрема і за тією, що ми сьогодні обговорюємо.

Олег Шинкаренко: А що роблять для переселенців місцеві органи влади та самоврядування? Чи ефективні ці заходи?

Віктор Філатов: На сьогодні ці заходи ефективні, але це все залежить від самої територіальної громади, тобто є, наприклад, у Дніпропетровській області такі приклади, коли ну не дуже поставлене питання обліку внутрішньо переміщених осіб, тобто не надається достатньої уваги, однак це більше винятки. У більшості випадків ця практика, все ж таки, вона стосується і різного роду пільг, які можуть надавати місцеві органи влади. Це стосується і адресної допомоги, яка надається особам органами місцевого самоврядування.

Олена Сапожнікова: Скажіть, будь ласка, чи підтримуєте Ви таку думку, яка в суспільстві є, і навіть у наукових колах висловлюється, що на сьогоднішній день роботу отримати, працевлаштуватися внутрішньо переміщеним особам дуже складно і майже неможливо? І дослідження, які проводяться в цьому напрямку підтверджують цю думку. Чи Ви згодні, чи це якісь дослідження такі вибіркові, які в Дніпрі не працюють, там ситуація інша?

Віктор Філатов: Ну, взагалі-то кажучи, дуже важко оцінити ці дослідження, тому що, ну мою думку, є різні випадки, тобто дуже багато осіб, яких я особисто знаю, які дуже швидко зорієнтувалися і змогли працевлаштуватися, і на сьогодні працюють. І взагалі-то вони вже не планують повертатися.

Олена Сапожнікова: Ні, я говорю про те, що роботодавець не хоче бачити у себе на підприємстві чи на фірмі людей, які є внутрішньо переміщеними особами, переселенцями.

Олег Шинкаренко: Чи вони скаржаться Вам, такі люди?

Віктор Філатов: Я можу пригадати так, що свого часу я також сам є внутрішньо переміщеною собою і організація допомогла мені працевлаштуватися в Дніпропетровський університет на роботу. Фактично, коли приїздили до нас представники Української Гельсінської спілки в той район, в якому я проживаю, після того, як я був внутрішньо переміщений — це Межівський район Дніпропетровської області, то фактично я звернувся з цим питанням і вони просто записали мої дані і потім подзвонили, і фактично допомогли мені, сказали мені конкретно, що вони зверталися з листом від організації до керівництва університету з проханням прийняти на роботу, із запитом чи є вакансії і відповіли позитивно.

Олег Шинкаренко: А які дисципліни Ви там викладаєте зараз?

Віктор Філатов: Зараз буде дисципліна з другого семестру – аграрне право, але далі — то вже буде видно.

Олег Шинкаренко: Чи маєте Ви статистику щодо медичної допомоги переселенцям і як вона надається, які тут найсерйозніші проблеми?

Віктор Філатов: Серйозніші проблеми тут полягають у тому, що є питання незабезпечення окремими медичними препаратами, тобто тими препаратами, які повинні надаватися за рахунок коштів держави. Вони не надаються в повному [обсязі], однак це проблема не тільки внутрішньо переміщених осіб, це і проблема взагалі-то громадян України. Тобто дуже багато осіб не отримують ці ліки, а фактично те, що стосується випадків відмови в наданні медичної допомоги — такого ми не фіксували.

Олена Сапожніоква: Я би хотіла нагадати, оскільки це «Правова абетка», що ми говоримо про соціальне відчуження переселенців, або як їх ще називають, правовий термін — це внутрішньо переміщені особи, і вони визначені в чинному законодавстві, як громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні; яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації і саме туди відносять таке спірне питання —  чи можна назвати внутрішньо переміщених осіб з Криму окупованого, чи із АТО. Можна, виходить, відповідно до визначення, яке в Законі.

Олег Шинкаренко: Чи були у Вас такі випадки, коли звертались до вас внутрішньо переміщені особи з проблемами та Ви змогли їм допомогти?

Віктор Філатов: Якщо говорити про проблему забезпеченості житлом, то тут були такі випадки: до нас зверталися людина, якій ми допомогли. Ми фактично надали контакти міжнародної організації з питань міграції, яка на даному етапі проводила такий проект підтримки внутрішньо переміщених осіб. В якому плані? Тобто вони надавали кошти, але вони для людей, які мають житло за договором купівлі-продажу на території України, яке було придбано після початку конфлікту на сході України, вони приїжджали і визначали, які у вас є потреби. Наприклад, там у вас неякісні там вікна або у вас немає опалення в будинку. І ми надали ці дані людині, до неї приїжджали представники організації, вони узгодили таку певну «смету», в рамках 32 000 гривень, і фактично вони оплатили цей рахунок, і людина за допомогою цієї міжнародної організацій відремонтувала будинок.

Олег Шинкаренко: Як бачимо, у внутрішніх переселенців просто маса проблем, але їх можливо вирішити, просто треба цим займатися, і вам може допомогти мережа громадських приймалень Української Гельсінської Спілки з прав людини, звертайтесь до неї.