Військовий юрист каже, що в українській армії зловживають Кодексом про адміністративні правопорушення. Як можна від цього захиститись? Про це слухайте на Громадському радіо.

88 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Наш сьогоднішній випуск із військовим юристом Олександром Франчуком присвячений адміністративним правопорушенням в армії.

Олег Шинкаренко: До 2015 року в Кодексі України про адміністративні правопорушення глави 13-б не було. Поява цієї глави була викликана подіями 2014 року, які показали, що потрібен інструментарій для наведення порядку і підтримання належної дисципліни в армії. А скажіть, Олександре, які події 2014 року маються на увазі? Що тоді саме відбулося, окрім того, що нам всім відомо, в армії?

Олександр Франчук: В 2014 році фактично розпочалася антитерористична операція, яку ми називаємо війною, і з весни 2014 року була об’явлена одна мобілізація, інша мобілізація, і в армію, збройні сили, національну гвардію, в інші структури потрапила маса людей, які були, власне, цивільними людьми, і які навіть не розуміли порядки, які існують в армії, вони не розуміли, що таке єдине начальство в армії, вони не розуміли, що наказ командира повинен бути виконаний і не можна відмовлятися, не можна пити спиртні напої в армії і таке інше. Тобто в 2014 році ми побачили, що у командирів нема інструментів правових для забезпечення порядку, військової дисципліни і, якщо згадаєте, були такі випадки, коли навіть батальйони добровольчі знімалися з фронту і тікали додому, що їх доганяли аж на заході там, вмовляли, а потім судили і таке інше. І в зв’язку з тим, що я власне спостерігав, що ось цей наплив великий маси людей, маси, яка не привчена до дисципліни, яка не розуміє порядку, який повинен бути, функціонування збройних сил. Для командирів бригад, заступників, молодших командирів тим паче виявився просто таким, вони були майже в розпачі, вони не знали, що з цими п’яним, необузданим, тобто некерованим військом робити.

Олег Шинкаренко: А як же ж вони не знали? У них же ж були всі системи покарань, гауптвахти, догани, що там ще могло бути?

Олександр Франчук: Ну, от ви розумієте, мобілізували із села солдата, йому 50 років і йому хоч 20 доган об’являй, але він все одно сьогодні вранці в 6 встане, піде, купить горілки і нап’ється. Я спостерігав, що в цих кіосках, які знаходяться біля військових частин, уже майже цілодобово працювали, продавали горілку і там купи були мобілізованих, і як вони себе вели, це треба було спостерігати, це щось було неймовірне, жахливе, як з точки зору мене, офіцера. І офіцери не могли справитися. Гауптвахти? Гауптвахт не було.

Олег Шинкаренко: А що було?

Олександр Франчук: Нічого фактично не було.

Олег Шинкаренко: Догана — це єдиний інструмент був, так?

Олександр Франчук: Ну, да, догана була єдиний інструмент на той час, ну, це можна вважати, що це не інструмент, тому що, наприклад, в районі здійснення антитерористичної операції люди під час виконання бойових завдань, наприклад, напивалися, наприклад, не виконували вказівки на варту вставати, ще щось. Ну, дуже багато було таких і тому я вважаю, що цю главу 13-б ввели правильно, своєчасно.

Олена Сапожнікова: Нагадаємо, що вона називається «Військові адміністративні правопорушення», ця 13-б.

Олександр Франчук: Да, от якщо так, ну власне, моя точка зору, як офіцера, так, це дієвий інструмент, який, як показала практика, дійсно впливає на стан військової дисципліни, застосування правильне, законне застосування цього інструментарію призводить до того, що порівняти збройні сили 2014 року і 2018, то це, звичайно, що дуже така перемога.

Олег Шинкаренко: А чому? В чому ця перемога полягає? Що там такого з’явилося в цій статті, що раптом ситуація виправилася? Наприклад, напивався солдат якийсь там, і що можна зробити?

Олена Сапожнікова: Олеже, там дивись, сама перша стаття 172.10 «Відмова від виконання законних вимог командира начальника», назва така, може, ви поясните, яких законних вимог командира начальника? Де вони написані ось ці законні вимоги? Що це таке?

Олександр Франчук: Значить, діяльність в збройних силах і в усіх силових структурах регламентується законами України, це статуси, їх 4. Статут внутрішньої служби, там дисциплінарний статут, статут гарнізонної вартової служби — там ці всі вимоги, це все дуже чітко розписано. Наприклад, внутрішня служба, розписана кожна посадова особи збройних сил, командир взводу, командир роти, командир бригади, всі його обов’язки і всі його права.

Олена Сапожнікова: Тобто, солдат має напам’ять знати ось ці всі статути?

Олександр Франчук: Так.

Олена Сапожнікова: А якщо йому не дозволяє освіта пам’ятати ці всі вимоги? Чи можна до нього потім пред’явити таку претензію, що ти не виконав наказ, законні вимоги?

Олександр Франчук: Ну, добре, ми ж пред’являємо претензію до людей відповідно того ж самого Кодексу України про адміністративні правопорушення, що йдуть по вулиці і хуліганять. Освіта середня дозволяє прочитати цю статтю, чи там кримінального кодексу. Тобто питання не в тому ж, що чи в достатній мірі солдат, який потрапляє в армію, має освіту. Так, він має середню освіту і з ним протягом його служби повністю йде бойова підготовка і там є спеціальний предмет.

Олена Сапожнікова: А може, погано проходить ця бойова підготовка, що він, може, навіть не знає, що очікує від нього начальник або командир?

Олександр Франчук: Програма бойової підготовки передбачає вивчення окремо дисциплін статуту, дисциплінарних, статут вартової служби і фактично статті, які регламентують діяльність, наприклад, вартового на посту. В армії практикується таке, що всі ці статті вони знають напам’ять і це було ще з радянських часів, що ці всі статті на сьогоднішній день, наприклад, людей 50, 60-ти річних вони їх досі пам’ятають, так їх за два роки в армії вивчили, тому що солдат дійсно повинен знати, що, наприклад, заборонено часовому, там спати, сидіти, курити.

Олег Шинкаренко: Але ми повернемося до нашої глави 13-б, то що ж там буває якщо ти нап’єшся і які покарання вона передбачає?

Олександр Франчук: Значить, дивіться, глава 13-б, вона складається не з однієї статті. Це ціла низка статей, при чому хочу звернути увагу, що ціла низка цих статей фактично слово в слово повторює низку статей із Кримінального Кодексу. Якщо подивитися, наприклад, статтю 172 зі значком 15 кодексу про адміністративні правопорушення вона називається «Недбале ставлення до військової служби». В кримінальному кодексі, стаття 425 так само називається «Недбале ставлення до військової служби».

Олег Шинкаренко: А сенс тоді було записувати цю статтю і приймати, якщо вже є в Кримінальному Кодексі така стаття? Що не могла бути застосована для військових?

Олександр Франчук: О, це дуже цікаве запитання, яке є родзинкою цієї передачі, фактично може бути. Сенс? Ми беремо кодекс один і кодекс другий і бачимо: «Порушення правил бойового чергування» в одному і таке саме в іншому. «Бездіяльність військової влади», в одному і таке саме — в іншому. От, «Необережне знищення або пошкодження військового майна» і там, і там однакове. І тепер, сенс, сенс я думаю є. Він визначається важкістю вчинення діяння. Наприклад, одна справа, якщо ці порушення цих статутних якихось вимог призвели до нетяжких наслідків, а інша – якщо спричинили важкі наслідки. Танк згорів, наприклад, не виконав солдат якихось певних правил поводження, і згоріла бойова машина, яка коштує мільйони.

Олег Шинкаренко: То виходить, що починають тоді діяти різні закони? Один закон діє, інший не діє?

Олександр Франчук: У нас давним давно діє і Кримінальний закон, і адміністративний.

Олена Сапожнікова: І тут важливо звернутися до адвоката, щоб тебе не притягнули до кримінальної відповідальності за те, за що би мала бути адміністративна відповідальність.

Олександр Франчук: Звичайно, ось тут питання дуже сильне постає, що це інструментарій який став засобом для наведення порядку і захисту від правопорушень, він одночасно, тенденція така появилася, стає засобом зловживання правом. І при чому, цим засобом стала користуватися наша військова прокуратура, я так розумію в зв’язку з реформою.

Олег Шинкаренко: А що ви маєте на увазі? Які зловживання? Як вона користується ними?

Олександр Франчук: От, дивіться, зараз пішла тенденція застосування статті 172 зі значком 15 кодексу про адміністративні правопорушення, називається вона «Недбале ставлення до військової служби». Кримінальний кодекс аналогічну статтю.

Олег Шинкаренко: Тобто ви кажете, що є кримінальна і адміністративна відповідальність за одне і те ж саме порушення?

Олександр Франчук: Так, ще і дисциплінарне є, третя.

Олег Шинкаренко: Порушення одне й те ж саме, а відповідальність може бути різна. Можуть посадити до в’язниці.

Олена Сапожнікова: Там за наслідками Олеже, має значення які наслідки спричиняють ці дії.

Олександр Франчук: Значить, я вам хочу сказати в чому велика небезпека? В тому, що не дуже продумано, наприклад, якщо взяти статтю порушення несення бойового чергування і там і там, то в самій статті розписані ц наслідки, там істотна шкода, тяжкі наслідки то це відноситься до криміналу, а якщо немає цього, то це до адміністративного. А от така стаття, яка мені зовсім не подобається, так, це недбале ставлення до військової служби. Ось це недбале ставлення до військової служби, значить. Зараз суд розглядає справу генерала Назарова. Недбале ставлення до військової служби, такий важкий злочин якийсь, в той же час, наприклад, в військовій частині 30.17 національної гвардії притягують старшого лейтенанта за статтею адміністративного порушення за недбале ставлення.

Олег Шинкаренко: А ви могли би розказати в чому було їхнє порушення і генерала Назарова, і цього іншого військового?

Олександр Франчук: Генералу Назарову поставлено обвинувачення в тому, що він не забезпечив під час виконання антитерористичної операції захист наших військовослужбовців, які летіли в літаку і їх збили керованою ракетою.

Олег Шинкаренко: Тобто наслідки були дуже важкі, цілком логічно, що кримінальне законодавство тут застосовується.

Олександр Франчук: Наслідки дуже важкі, але чи є склад злочину саме по цій статті і саме генерала Назарова — це питання дуже дискусійне. Сьогодні в суспільстві це питання серед юристів викликає неоднозначне трактування, і в кожного є дуже такі аргументи дієві, які, наприклад… мені дуже важко визначитися, чи дійсно Назаров здійснив саме цей злочин, чи хтось інший здійснив цей злочин, чи це взагалі не цей злочин, а щось інше під час війни.

Олена Сапожнікова: Ще буде апеляційний розгляд і, можливо, там поставлять крапки над і. А що той лейтенант вчинив такого, що там подібне?

Олександр Франчук: Дивіться, от є стаття, вони однаково звучать. От послухайте, стаття кримінального кодексу: «Недбале ставлення військової службової особи до служби карається…». І те саме написано про адміністративне правопорушення. Тобто як межу визначити між кримінальним і адміністративним, можливо ще можна за якимись наслідками, а як відмежувати дисциплінарне порушення від адміністративного, ось тут, я думаю, зробили дуже велику помилку, що те, що колись за 70 років існування армії ніколи офіцерів не притягували до адміністративної відповідальності саме за упущення по службі. Ось, наприклад, я вам хочу привести приклад, за що ж цього лейтенанта старшого притягують. Комісія була, перевіряла стан службової бойової діяльності його батареї. Виявили вони, значить, такі недоліки: «Особовий склад строкової служби не знає своїх безпосередніх командирів». Ну, наприклад, я не знаю, які важкі наслідки, що солдат не знає прізвище, ім’я і по батькові свого командира. В принципі, в армії, наскільки я знаю, ніхто не знає яке ім’я, отчество своїх командирів, тому що там звертаються один до одного військовими званнями, товариш полковник, товариш капітан. Я, наприклад, до сих пір не знаю як ім’я, по батькові…

Олена Сапожнікова: Тобто ви потенційно…

Олександр Франчук: Тобто я потенційно вчинив злочин, бо я не пам’ятаю ні одного свого командира полку …

Олена Сапожнікова: Можливо не злочин, а правопорушення.

Олег Шинкаренко: От наприклад, у солдата Харченка на формі відсутні знаки розрізнення, так, і що? Це все колись було, під подушками зберігаються особисті речі військовослужбовців, футболки, зарядні пристрої. А де їм зберігати? Коли в них там такий стан, що нема де, в них немає кімнати. В ліжкових тумбочках відсутня одноманітність зберігання речей військовослужбовців. Ви розумієте який злочин зроблений, мило не так розкладено як би хотілося перевіряючому!

Олег Шинкаренко: Чи ви натякаєте на те, що таким чином якісь певні люди в армії можуть вчиняти тиск на своїх підвладних або на якихось своїх колег таким чином насилати на них комісію і притягати до адміністративної відповідальності?

Олександр Франчук: Я не натякаю, я прямо говорю, я прямо говорю про це, тому що я цього офіцера особисто знаю. Він воював, я його вчив особисто, я знаю, що це офіцер, який, в принципі, дуже корисний для збройних сил, офіцер артилерист, от, але ось саме його вибрали. Тобто я знаю і інших офіцерів, я знаю інші недоліки і я знаю набагато, скажемо так, серйозніші упущення по службі у інших, но вибрали саме його. Наприклад, що у нього там журнал обліку бойової спеціальної підготовки ведеться з порушенням якихось методичних рекомендацій. Ну, розклад занять складений не вірно, так.

Олена Сапожнікова: Перепрошую, а що зараз відбувається з цим лейтенантом?

Олександр Франчук: Справа в суді, зараз адвокат захищає його, це в Харкові. Тобто перевірили, ось побачили, що щось там не так.

Олена Сапожнікова: Тобто його хочуть притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності?

Олександр Франчук: До адміністративної відповідальності його притягнули і от рапорт по цій справі є, що «Всі недоліки, які були виявлені комплексною групою в той же день, усунуті», так, тобто усунуті. Тобто явно вбачається, що просто необхідно було скласти протокол комусь, тому що виявили, що немає якоїсь там бірочки на протівогазі, раз, зробили, поставили. Немає запису, раз, зробили той запис.

Олег Шинкаренко: Давайте розглянемо інші статті, інші підпункти цієї статті 13-б.

Олена Сапожнікова: Олеже, це не стаття, це глава 13б куди входить купа статей про військово-адміністративні правопорушення. Я би хотіла ще основне зазначити, що ці статті, вони не просто містять опис, що не можна робити і за що буде покарання, а там передбачено, яка ж сама санкція може бути. І от там якраз, щоб всі розуміли, що кодекс про адмінправопорушення містить штрафи і в основному в цих статях ще утримання на гауптвафті на строк від 7 до 10 діб, це арешт в такому вигляді. І от, наприклад, за відмову від виконання законних вимог командира начальника починається відповідальність від 70 до 145 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Якщо перевести це на гривні, на сьогоднішній день це буде від 1190 до 2405 гривень може бути покарання, але це перша частина. А друга частина, якщо це відбувається в умовах особливого періоду, я так розумію у нас сьогодні умови особливого періоду, то тоді це ж саме діяння буде від 2465 до 4845 гривень.

Олег Шинкаренко: Тобто напиватися стало не вигідно.

Олександр Франчук: Та ми не тільки про напиватися говоримо.

Олена Сапожнікова: Ні, це зовсім про інше.

Олександр Франчук: Це зовсім про інше. Наприклад, напиватися то це зрозуміло, ось він напився, ось є стаття і в статті розпивання за те що напився, то получиш ось це.

Олена Сапожнікова: Це конкретно, а тут загально.

Олександр Франчук: А тут загально, так, недбале ставлення. Що таке недбале ставлення? От є дисциплінарний статут, де розписано, що невиконання цього пункту, цього пункту, цього пункту і в цьому дисциплінарному статуті, так, ось це все невиконання можна одним словом назвати «недбале ставлення», передбачено, які дисциплінарні стягнення можуть застосовувати – зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання, звільнення з військової служби за військової невідповідністю, позбавлення військового звання. Тобто достатній перелік, який дозволяє в збройних силах із людьми офіцерами впоратися і без цього кодексу про адміністративні правопорушення.

Олена Сапожнікова: Можливо, це потреба державний бюджет поповнювати. Штрафи, на штрафи. Я хочу зазначити для тих, хто відкриє для себе подивитися цей кодекс про адміністративні правопорушення главу 13-б, там згадується цей неоподаткований мінімум доходів громадян, щоб ви розуміли, для кодексу про адмінправопорушення це буде 17 гривень. Тобто це податковий кодекс України, він зазначає, що до цього кодексу це буде 17 гривень, щоб не множили там на інші 800 тисяч і 881 і не виходили у вас космічні суми.

Олександр Франчук: Тобто я хочу сказати, що розумієте, от йде, як зазвичай, у нас завжди придумають, особливо там, де немає адвокатури, в армії немає адвокатури, і уже у нас була передача і я розповідав, що там шантажували або буде ось це, або буде адміністративне, або кримінальне. А в результаті, коли я появився, то нічого не було, так і тут. Є зловживання в тому плані, що дисциплінарні порушення переводяться штучно в ранг адміністративних. Є ще реєстри судових рішень я побачив, що більшість таких справ судді під різними причинами якимось чином відмовляють, визнають неправильно оформлені протоколи.

Олег Шинкаренко: В армії завжди була своя судова система, своя армійська поліція, якась своя система покарань, і це призводило до того, що там існувала така певна «держава в державі» нібито і потрапляти туди було завжди не приємно, оскільки всі покарання були суворішими значно, вони були такими майже драконівськими. Пригадаємо побиття, розстріл і так далі, і ясно, що у сучасній демократичній державі всього цього бути не може, інакше люди просто не захочуть йти до армії, не захочуть захищати свою державу. Армія має бути влаштована також за демократичними правилами як і влаштована держава Україна, тому дуже важливо мати добре прописаний кодекс саме адміністративних, а не кримінальних покарань, і, я сподіваюсь, цей кодекс буде працювати як слід.