Правовий висновок щодо введення на частині території України воєнного стану

Зміст 

1. Який був порядок введення воєнного стану в останні дні листопада 2018 року?
2. Чи є необхідним рішення про введення воєнного стану на сьогодні?
3. Які заходи правового режиму можуть бути під час воєнного стану?
4. Які обмеження прав і свобод людини можуть бути в Україні під час воєнного стану?

1. Який був порядок введення воєнного стану в останні дні листопада 2018 року?

28 листопада в другій половині дня в газеті «Голос України», №226, опубліковано Закон України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” в такій редакції:

    «1. Затвердити Указ Президента України від 26 листопада 2018 року № 393 “Про введення воєнного стану в Україні” з таким застереженням: воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

2. У період дії воєнного стану, введеного зазначеним Указом Президента України, часткова мобілізація оголошується Президентом України у строки і в обсягах відповідно до загроз національній безпеці і обороні України.
3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.»

Верховна Рада України постановила таке рішення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, статті 5 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Рішення Ради національної безпеки і оборони від 26 листопада 2018 року, затвердженого Указом Президента України за №390/2018 від 26 листопада 2018 року «Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні», містила положення про необхідність введення воєнного стану на всій території України строком на 60 діб, того ж дня Президент України затвердив Указом № 392/2018 рішення Ради національної безпеки і оборони (далі – РНБО), яким було внесені зміни до пункту 3 Указу №390/2018:

«Запропонувати Президентові України ввести з 14:00 26 листопада 2018 року воєнний стан в Україні строком на 30 діб – до 14:00 26 грудня 2018 року».

На голосування Верховної Ради України було подано Указ Президента України №393/2018 від 26 листопада 2018 року «Про введення воєнного стану в Україні», в якому було прописано строк дії воєнного стану в 30 діб. Зокрема, зник пункт, яким було в указі №390/2018 констатовано «що дії Російської Федерації проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мали важкі наслідки, становлять злочин збройної агресії і підпадають під пункти “с” і “d” статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року». Також в указі №393/2018 уже не було жодного пункту з грифом «таємно», так як це було в попередньому указі №390/2018, там містився такий пункт за №12.

Варто відзначити, що його редакція була значно зменшена в порівнянні з указом №390/2018:

    «2. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з’єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

3. У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

4. Кабінету Міністрів України:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити постачання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням матеріально-технічних ресурсів і майна, надання послуг та їх фінансування в обсягах, що необхідні для ефективного виконання покладених на них завдань в особливий період.

5. Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період із введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ визначені об’єкти єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем.
6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
7. Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
8. Цей Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”.»

Необхідність такого кроку мотивована в указі Президента України №393/2018 «черговим актом збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 року у районі Керченської протоки проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мав важкі наслідки, іншими агресивними діями Російської Федерації в Азовському та Чорному морях, наявною загрозою широкомасштабного вторгнення в Україну збройних сил Російської Федерації, на тлі окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та частини Донецької та Луганської областей, небезпекою державному суверенітету та незалежності України, її територіальній цілісності, з метою створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень, необхідних для відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки».

Відповідно до частини 6 статті 5  Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.

2. Чи є необхідним рішення про введення воєнного стану на сьогодні?

З 28 листопада 2018 року до 14.00 26 грудня 2018 року в Україні введено воєнний стан в десяти областях: Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях, а також внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

Чому таке рішення не було прийняте раніше, коли були більші загрози Україні з боку Російської Федерації залишається незрозумілим. Зокрема, чому не було введено одразу воєнного стану, хоча б після визнання Україною Російської Федерації державою-агресором 27 січня 2015 року у своєму зверненні до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором? Або чому не було це зроблено після заяви Верховної Ради України 21 квітня 2015 року «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»? Можна назвати ще багато інших дат, які могли б стати правовою підставою до проголошення воєнного стану, але жодна із них не була розцінена як така раніше.

Рішення про введення воєнного стану зараз виглядає спробою показати свою дієвість перед черговими президентськими виборами. Адже одразу після представлення Верховній Раді Президентом України вищеназваного указу було прийнято Постанову Верховної Ради України № 9342 від 26 листопада 2018 року «Про призначення чергових виборів президента України», а саме на 31 березня 2019 року. А якщо б текст рішення РНБО залишився в першій своїй редакції, то проведення президентських виборів було б під загрозою в березні 2019 року. Постанова про чергові президентські вибори була підписана Головою ВРУ вчора, 28 листопада, та того ж дня опублікована в «Голосі України», так само як і Закон України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”. Про плановість таких збігів можна лише здогадуватися.

3. Які заходи правового режиму можуть в нас бути під час воєнного стану?

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Згідно статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» можна назвати такі заходи правового режиму:

1) встановлювати посилену охорону важливих об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їхньої роботи. Перелік об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, що підлягають посиленій охороні в умовах воєнного стану, затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

5) запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;

9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;

10) встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

11) регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;

12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;

13) забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби;

17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту;

19) проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення, згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

20) запроваджувати у разі необхідності нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами і виробами медичного призначення;

21) усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених цим Законом обов’язків та призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій;

22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної таємниці;

23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;

24) здійснювати обов’язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід – тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув’язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості.

4. Які обмеження прав і свобод людини можуть бути в Україні під час воєнного стану?

Більшість вищеназваних заходів правового режиму під час воєнного стану обмежують права людини. І в цей період ці обмеження будуть визнаватися законними. Наприклад, може бути запроваджено трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер тощо (пункт 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Зокрема Конституція України в статті 43 цей момент прописує так: «Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан».

Потрібно брати до уваги, що в умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій (стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Однак в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина (стаття 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, а саме не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24 (громадяни мають рівні конституційні права і свободи), 25 (громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство), 27 (Кожна людина має невід’ємне право на життя), 28 (кожен має право на повагу до його гідності), 29 (кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність), 40 (право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів), 47 (кожен має право на житло), 51 (шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка), 52 (діти рівні у своїх правах), 55 (права і свободи людини і громадянина захищаються судом), 56 кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування), 57 (кожному гарантується право знати свої права і обов’язки), 58 (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи), 59 (кожен має право на професійну правничу допомогу), 60 (ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази), 61 (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення), 62 (презумпція невинуватості), 63 (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом) цієї Конституції.

Указом Президента України № 393/2018 передбачено в пункті 3, що «на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Які ж саме права та свободи запропоновано обмежити? Це стаття 30 (кожному гарантується недоторканність житла), стаття 31 (кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції), стаття 32 (ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя), стаття 33 (кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України), стаття 34 (кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань), стаття 38 (Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування), стаття 39 (громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування), стаття 41 (кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності), стаття 42 (кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом), стаття 43 (кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується), стаття 44 (ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів), стаття 53 (кожен має право на освіту) Конституції України. Варто відзначити, що такого списку щодо обмеження певних конституційних прав та свобод не було в редакціях указів Президента України за №№ 390 та 392 від 26 листопада 2018 року. Чим зумовлена була необхідність такого списку залишається відкритим питанням до обговорення.

В умовах воєнного стану може виникнути безліч спірних ситуацій щодо того чи обмеження прав і свобод людини законні, чи ні? Найскладнішим буде розмежування правомірності тих чи інших дій на підставі застосування заходів правового режиму на підставі Закону України ««Про правовий режим воєнного стану» та прав і свобод людини за Конституцією України, які не можна обмежувати. Але й у випадках, коли Конституція України не забороняє обмеження прав і свобод, це може на практиці викликати не одну справу, в якій можна буде говорити про порушення прав і свобод людини і громадянина як в національному, так і в міжнародному контексті.

Тому кожному з нас потрібно бути під час воєнного стану підвищено уважними до всього, що відбувається та швидко реагувати на порушення, щоб унеможливити стан вакханалії і втримати все в правовому полі. Воєнний стан накладає більшу відповідальність на дії держави, але водночас і на неурядові організації, правників, окремих людей, та потребує як ніколи дотримання високого Духу Права на всіх рівнях.

 

Юрист Центру стратегічних справ

Української Гельсінської спілки з прав людини

Олена Сапожнікова