27 лютого 2013 року Українська Гельсінська спілка з прав людини оприлюднила щорічну доповідь правозахисних організацій «Права людини в Україні – 2012». Правозахисники відзначають з боку влади певні позитивні тенденції в сфері захисту прав людини. Проте всюди, де керівництво держави вбачало загрозу своїй владі або економічним інтересам, воно давало жорстку відсіч тим, хто, на її думку, заважав їй.

За дослідженням авторів доповіді, в 2012 році продовжувалося і навіть подеколи посилювалося використання прокуратури, МВС, СБУ, податкових органів як інструментів для репресій проти опозиції та громадських рухів. Продовжувала залишатися цілком залежною судова система, адже контроль над судами є ключовою умовою збереження влади. Жодна рекомендація ПАРЄ щодо судової реформи не виконана.

Реформи не призвели до покращення

Усі «реформи» – податкова, пенсійна, медична, адміністративна тощо – а також багато які поточні дії державних органів (скорочення мережі медичних, освітніх та культурних установ, автобусних маршрутів, місцевих та швидких поїздів тощо) спрямовані на зменшення дефіциту бюджету за рахунок коштів населення й ігнорують права людини. Наслідком стає зростання бідності та соціальної нерівності, що виглядає особливо огидним на тлі шаленого росту політичної корупції та корупції вищих посадових осіб держави, розкрадання або використання не за призначенням коштів з бюджету. Поряд з цим позірна боротьба з корупцією у вигляді вибіркових кримінальних переслідувань насправді тільки підсилює корупцію.

Придушення бізнесу, встановлення кримінальної системи відносин між бізнесом та владою «по понятіям» вбиває ринок, конкуренцію, свободу підприємництва і робить примарним право власності.

Пенсійна реформа не збільшила, а зменшила пенсійні виплати та дефіцит Пенсійного фонду (в 2012 році – на 7 млрд. грн.). Спецпенсії так і не були ліквідовані.

Медична реформа фактично спрямована і проти хворих, і проти лікарів. У сільській місцевості експериментальних областей, де її провели, люди, особливо похилого віку, часто просто не можуть дістатися до лікарень, які тепер розповсюджені іноді більше, ніж за сотню кілометрів. Лікарі-спеціалісти, які у великій кількості втрачають роботу внаслідок ліквідації їхніх медичних установ, мають перевчитися за 6 місяців (в якій ще країні для отримання кваліфікації педіатра достатньо 6 місяців?!) та працевлаштуватися на посади лікарів загальної практики – сімейної медицини, і при цьому починати з нижчої категорії.

Законотворчість: проти прав людини

Яскравим прикладом законів, що порушують права людини, є ухвалені в один день закон про засади мовної політики, який було підписано Президентом, незважаючи на масові протести самих різних груп населення, і закон про здійснення державних закупівель, що виводить державні підприємства з-під обов’язкової дії тендерних процедур.

Іншим яскравим прикладом законотворчості в порушення прав людини є закон про будівництво двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС, внесений Кабміном і ухвалений парламентом всупереч рішенням і застереженням десятків громадських слухань в населених пунктах в 30-км зоні довкола ХАЕС і неузгодженості проекту із зацікавленими країнами.

Позитивні досягнення

Правозахисники стверджують – безсумнівним позитивом було ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу, який, незважаючи на численні недоліки, виявився значно кращим, ніж можна було очікувати, та деяких інших законів – про адвокатуру, про громадські об’єднання.

Розгортається система безоплатної правової допомоги, створюються регіональні центри, які почали працювати з 1 січня 2013 року. Правда, виділених бюджетом коштів вистачить тільки на 4 місяці.

Позитивним моментом автори доповіді вважають і обрання молодого енергійного та прогресивного омбудсмана. У взаємодії з громадськістю Валерія Лутковська успішно почала будувати національні превентивні механізми запобігання катуванням та поганому поводженню, механізми парламентського контролю за доступом до інформації та захистом персональних даних, надавати рекомендації парламенту щодо законопроектів, які стосуються прав людини, деякі з яких були враховані.

Для довідки: Доповідь «Права людини в Україні»  використовується національними та міжнародними організаціями для оцінки загального стану з правами людини в Україні. Вона випускається щорічно, починаючи з 2004 року. У складенні доповіді взяли участь близько 40 правозахисних організацій з усіх регіонів України і близько 60 експертів в галузі прав людини.