Про це йдеться в доповіді “Становище правозахисників та громадських активістів в Україні у 2019 році”, яку підготували Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), ZMINA та Truth Hounds за підтримки Freedom House.

Задокументовані інциденти охоплюють 37 насильницьких нападів на активістів і їхнє майно, 20 випадків погроз та 11 нападів на мирні зібрання правозахисників. Порівняно з 2018 роком, коли було зафіксовано щонайменше 66 випадків насильства та 20 нападів на мирні зібрання, ситуація у 2019 році трохи покращилася.

“Зменшення кількості інцидентів у 2019 році порівняно з попереднім роком, на жаль, не можна пояснити впровадженням значущих кроків влади щодо захисту правозахисників, оскільки таких не було. Натомість більш імовірно, що зменшення кількості інцидентів у 2019 році пояснюється посиленням уваги до переслідування правозахисників у ЗМІ, серед політичних лідерів, міжнародних організацій та всередині самого громадянського суспільства“, – зауважив аналітик Центру прав людини ZMINA В’ячеслав Ліхачов.

Третина випадків минулого року стосувалась активістів, які відстоюють права ЛГБТ+-людей або ґендерну рівність, тоді як інші інциденти пов’язані з активістами, що брали участь у протестах проти незаконного будівництва (15 випадків) та корупції (14 випадків). Кожен п’ятий напад вчинили учасники праворадикальних угруповань.

Безумовним лідером за кількістю інцидентів у 2019 році стало місто Київ, де трапилося 32 випадки переслідування активістів і правозахисників. Другу і третю позицію посідають Одеська і Харківська області, де сталося 15 і 9 інцидентів відповідно. Чотири інциденти трапилося в Дніпропетровській області, в інших регіонах зафіксовано по одному-два випадки.

Правозахисники зазначають, що поінформованість суспільства про небезпеку громадського активізму в Україні значно зросла у 2019 році, після смерті Катерини Гандзюк. Опитування, проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в листопаді 2019 року, показало, що 84% українців вважають напади на громадських активістів серйозною проблемою, тоді як 77% зараховують громадський активізм до небезпечної діяльності.

На жаль, українська влада вжила мало заходів для реагування на загрози правозахисникам.

“Цілеспрямовані зусилля щодо запобігання і реагування на загрози та напади на правозахисників не проводяться ні на місцевому, ні на національному рівнях. Національна стратегія у сфері прав людини та відповідний план дій, згідно з яким Україна має впровадити широкий спектр реформ політики у сфері прав людини, передбачають деякі заходи, що сприятимуть захисту правозахисників. Однак жоден із заходів не стосується проблеми безкарності за переслідування правозахисників, до того ж план дій, найімовірніше, не буде реалізованим до кінця 2020 року“, ­– зазначив аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Мирослав Лаврінок.

На думку голови Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, безкарність правопорушників залишається найбільшою загрозою для активістів. Здебільшого бракує ефективного розслідування та притягнення нападників до відповідальності з боку поліції та прокуратури, які не в змозі визначити винних, провести ефективне розслідування і довести справу до кінця в суді. В інших випадках самі потерпілі не повідомляють поліцію про потенційний злочин, бо бояться за власну безпеку або сумніваються, що правоохоронні органи серйозно сприйматимуть їхню заяву.

“Безкарність представників праворадикальних угруповань, які беруть участь та організовують насильницькі напади на деяких правозахисників, фактично є звичною ситуацією. Деякі зловмисники є рецидивістами і навіть не намагаються приховати свою особу чи дії, іноді навіть звітуючи про свої “подвиги” в соціальних мережах“, – додає В’ячеслав Ліхачов.

Також випадки насильства та переслідування правозахисників часто супроводжуються відсутністю реакції з боку політичних лідерів та представників влади.

“Керівництво України повинне чітко і недвозначно засуджувати кожен випадок переслідування правозахисників, роз’яснювати широкій громадськості, що продовження цих зловживань матиме небезпечні наслідки для демократичної системи країни, та притягувати винних до відповідальності”, – заявив директор Freedom House в Україні Метью Шааф.

Правозахисники переконані, що влада має постійно приділяти увагу розслідуванням злочинів щодо активістів, щоб сприяти ефективності таких розслідувань. Крім того, створення постійних майданчиків для співпраці в цих питаннях із суспільством могло б підвищити рівень комунікації, який зараз є недостатнім, а публічне засудження переслідувань і визнання важливості діяльності правозахисників та громадських активістів – впливати на формування суспільної думки щодо неприпустимості таких переслідувань.

Загальнонаціональне дослідження громадської думки населення України було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з  Київським міжнародним інститутом соціології з 4 до 19 листопада 2019 року. Опитування проводилося в 110 населених пунктах у всіх областях України, окрім Автономної Республіки Крим. У Донецькій і Луганській областях опитування проводилися тільки на територіях, що контролюються Україною. В результаті польового етапу була зібрана 2041 анкета. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Джерело zmina.info