Пройшло більше року, як до УГСПЛ надійшло перше звернення засудженого до довічного позбавлення волі, який не вимагав сприяння у перегляді неправосудних, як стверджувалось, судових рішень щодо нього, не вимагав «втрутитися», «виправити» і «покарати» винних у катуваннях, штучному створенні доказів обвинувачення чи в інший спосіб причетних до його безневинного засудження осіб. Цей заявник був достатньо свідомий безнадійності свого становища і просив тільки одного – розмістити на нашому сайті інформацію про його кримінальну справу у власному викладенні та баченні всіх її обставин і фактів.

Не будемо приховувати: остаточне рішення давалось нам важко. Були обґрунтовані заперечення, сумніви та вагання, які мало-помалу зменшувались, чому, не в останню чергу, сприяло те, що ми продовжували отримувати ідентичні звернення інших засуджених до цієї, як її колись називали, виняткової міри покарання. І коли ми отримали декілька таких звернень, було ухвалено принципове рішення про створення на сайті УГСПЛ окремого розділу, де кожен засуджений до довічного позбавлення волі матиме право розповісти цілому світу свою версію тих подій, які зрештою коштували їм так дорого. Надто зараз, коли Верховний Суд України фактично відмовився переглянути справу Яременка, після того, як Європейський Суд з прав людини констатував грубе порушення на національному рівні його права на справедливий суд та свободу від катувань, у нас не залишається жодного аргументу для відмови довічним в’язням в «останньому слові».

Знаємо, що серед них немало тих, які не мають жодного стосунку до інкримінованих їм страшних злочинів. Багато з цих людей засуджені лише тому, що потрапили під колеса репресивної каральної машини, яка працює тут багато десятиліть. У цій системі нехтуються права особи, і далеко не всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь підсудного.

Можливо, ця невеличка трибуна стане для декого з них ще однією важливою сходинкою на довгому шляху до реабілітації.

Допускаємо, що хтось скористається цією можливістю для того, щоб щиросердечно розкаятись у вчиненому і публічно попросити вибачення.

УГСПЛ не стверджує про правдивість чи неправдивість викладених історій. Хоча часто їх виклад може бути настільки деталізованим, а доведеність допущених порушень настільки аргументованою, що не залишатиме жодного сумніву в їх правдивості. Тим не менше, ми не маємо можливості розслідувати такі справи, підтверджувати чи спростовувати факти. Це функція правоохоронних органів, особливо прокуратури. Проте вони цю функцію не виконують: усе зазвичай завершується фразою „факти не підтвердилися” й відсутністю ефективного та швидкого розслідування скарг.

Залишаємо за собою право на незначну корекцію поданих до опублікування текстів, що передовсім зумовлене інтересами захисту персональних даних інших фізичних осіб від їх можливого розголошення чи ідентифікації.

Останнє слово Василенка Валерія Вікторовича

Останнє слово Панасенка Володимира Івановича

Справа Панченка Андрія Олексійовича

Справа Ощєпкова Олександра Веніаміновича

Справа Пєтухова Володимира Сергійовича

Справа Буглова Олександра Сергійовича