Конфлікт між урядовими силами та збройними формуваннями у провінції Ачех (Північна Суматра) тривав з різною інтенсивністю з 1976 року. За цей час загинуло близько 15 000 осіб, більшість з яких були мирні жителі. Мирна угода про взаєморозуміння у 2005 році призвела до виведення з провінції Ачех 12-тисячного урядового військового контингенту, закріплення статусу «особливої автономії» Ачех, надання допомоги для реінтеграції 3 000 комбатантів та 2 000 звільнених за амністією ув’язнених повстанців. Навзаєм повстанці Ачех відмовилися від вимог незалежності Ачех, розпустили збройні угрупування та здали 840 одиниць зброї. Було анонсовано запровадження таких механізмів перехідного правосуддя, як створення Комісія з правди та примирення, виплата репарацій жертвам конфлікту через спеціально створену програму реінтеграції (Aceh Reintegration Authority, BRA).

Реінтеграція колишніх комбатантів була центральною проблемою мирного процесу в Ачех, оскільки був високий ризик їх повернення до бойових дій, якщо вони не знайдуть стійке джерело засобів для існування. Проте на початку мирного процесу у BRA не існувало чіткої стратегії надання допомоги колишнім комбатантам стосовно передбачених Меморандумом про взаєморозуміння грошових виплат та надання їм земель сільськогосподарського призначення. Тому міжнародні донори обмежилися у 2006 р. виплатою 1 млн. рупій (близько 100$) кожному з них. Загальна сума виплат склала в цілому 9 млрд. рупій (приблизно 900 000 $), проте в силу корупційних схем кожен комбатант отримав в середньому 170-260 тис.рупій замість обіцяного мільйона. Згодом фінансування реінтеграції комбатантів, з різним рівнем прозорості та підзвітності, здійснювалося з бюджету державного Департаменту соціальних послуг, сягнувши в цілому понад 150 млн.$. Виділення сільськогосподарчих земель була замінена виплатою додаткових 2500 $ кожному з колишніх повстанців.

Програма реінтеграції (BRA) одночасно була орієнтована на допомогу жертвам конфлікту. Для виплати термінових репарацій було встановлено партнерство із Світовим банком та опрацьовано понад 45 000 пропозицій щодо фінансування жертв та місцевих громад. Після обговорення проектів на рівні громад за участю сільських фасилітаторів у 2007 р. 1724 селища отримали грантову допомогу у 26,5 млн.$. 85% грошей были витрачені на закупівлю насіння та великої рогатої худоби, 17% – на покращення інфораструктури.

На BRA також було покладено розподіл традиційної ісламської компенсації (diyah) родинам близько 20 000 загиблих або зниклих безвісти внаслідок конфлікту, ініційовану урядом у 2002 р. Щорічна компенсація кожній родині (200-300$) надходила на банківські рахунки, проте самому процесу встановлення виплат бракувало прозорості. Особи, які набули постійної інвалідності внаслідок конфлікту, отримали право на безкоштовну медичну допомогу та додаткову виплату 1000$. Ситуація була ускладнена через небажання влади Ачех сплачувати компенсацію жертвам сексуального насильства та потерпілим від незаконних дій повстанців.

До процесу допомоги жертвам конфлікту залучилися більше 120 міжнародних проектів, бюджет яких у 2007 р. перевищував 260 млн.$. На відміну від грошової допомоги від BRA, ці проекти мали довгострокову перспективу допомоги в соціальній, економічній та політичній реінтеграції.

Компенсаторний механізм жертвам конфлікту був послаблений необхідністю виділення коштів для реінтеграції колишніх комбатантів. Для останніх акцент робився переважно на отриманні тимчасової грошової допомоги на противагу соціальній реінтеграції, доступу до охорони здоров’я, освіти та навчання. Виплати готівкою при відсутності прозорості процесу стали дестабілізуючим фактором та породили активну недовіру з боку жертв конфлікту. Той факт, що пост-конфліктна відбудова 59 тисяч ушкоджених будинків здійснювалася BRA вкрай повільно, критично зменшив довіру населення Ачех також до багатьох суб’єктів донорської допомоги.

Можна резюмувати, що основним недоліком допомоги, орієнтованої на жертв, було її включення в більш широкі зусилля з реінтеграції, оскільки відшкодування та реінтеграція – дві різні концепції, які служать різним цілям. Репарації прагнуть максимально реабілітувати та компенсувати права жертв, тоді як реінтеграція – це соціальний та економічний процес повернення комбатантів до мирного життя. В Ачех, на жаль, межі між репарацією та реінтеграцією стали розмитими. Надання допомоги постраждалим від конфлікту значною мірою були забезпечені за схемою реінтеграції, що у поєднанні з відсутністю прозорості в критеріях та процедурах отримання допомоги викликало тривалу соціальну напругу.

Олег Мартиненко, експерт УГСПЛ

Для експертів та дуже допитливих є джерела, де можна почитати про це більше:

• Aceh Reintegration Authority (BRA), “Donor Matrix for Peace Building Project in Aceh” (September 2007).
• Considering victims. The Aceh Peace Process from a Transitional Justice Perspective. Ross Clarke, Galuh Wandita, Samsidar. January 2008. https://ictj.org/sites/default/files/ICTJ-Indonesia-Aceh-Process-2008-English.pdf
• Grayman, Jesse Hession. 2012. Humanitarian Encounters in Post-Conflict Aceh, Indonesia. Doctoral dissertation, Harvard University. http://nrs.harvard.edu/urn-3:HUL.InstRepos:10433473
• World Bank, “Community-based Reintegration Assistance for Conflict Victims (BRA-KDP): Interim Report” (May 2007).
• World Bank, “GAM Reintegration Needs Assessment: Enhancing Peace through Community-level Development Programming” (March 2006).

Текст та інфографіка підготовлені в рамках співробітництва УГСПЛ з Національною платформою «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію»,

https://www.facebook.com/nationalpatformfordialogue/photos/a.121987619186583/217150456336965/?type=3&theater