За даними Центру національного спротиву, окупанти розпочали примусову паспортизацію українських підлітків. Вони заявили, що діти у віці 14 років, які проживають на тимчасово окупованих територіях, зобов’язані отримати паспорт РФ. Якщо батьки відмовляються, спочатку сплачують штраф. В подальшому їх можуть навіть позбавити батьківських прав. Навіщо Путіну примусова паспортизація неповнолітніх українців – в етері телеканалу FREEДОМ пояснив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. 

– Росія продовжує свою практику окупаційного навернення до російського громадянства. Те, що відбувалось в 2014-2015 роках на окупованих територіях Криму та Донбасу. На нових окупованих територіях РФ намагається збільшити кількість російських громадян, з тим аби потім аргументувати, що вони захищають своє населення і своїх громадян на цих територіях. Тобто це така цинічна геноцидна політика, яка теж має отримати свою оцінку, – каже Олександр Павліченко. 

Підписаний Путіним Указ 307 від 27 квітня спрямований на те, аби змусити всіх без виключення українців, які залишились в окупації, брати паспорти РФ.  

– Тобто всі мають в усталені строки отримати російські документи і громадянство з усіма обов’язками, в тому числі військовим обов’язком, або вони вважатимуться особами, урізаними в правах, – пояснює Олександр Павліченко. – Зі сторони держави-окупанта це – порушення 4 Женевської конвенції. Але росіяни не особливо дотримуються міжнародних документів. Тут питання стоятиме в тому, яким чином під час збройних конфліктів дотримуватись вимог міжнародних документів визнаних на глобальному рівні. Бо у випадку з російською агресією ми бачимо ситуацію, коли начебто цивілізована держава повністю не дотримується елементарних прав цивільного населення на окупованих нею територіях. 

І в той же час Росія не дає гуманітарних коридорів аби випустити цивільних на підконтрольну Україні територію. 

– Росіяни діють згідно своєї логіки. Частково для того, аби не втрачати населення на цих територіях. Частково аби мати живі щити. І, напевне, найголовніше – їхнє відношення до людей, коли вони не цінують життя інших. А міжнародні договори, якісь умови – це все вторинно, – каже Олександр Павліченко.