Більше 6 років тривав в Україні розгляд судової справи Білого Анатолія Макаровича і Білої Лідії Іванівни проти комунального підприємства КЖП №35 м. Кривого Рогу про забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку.

Все розпочалася з того, що у жовтні 2003 р. КЖП № 35 звернулося до суду на родину Білих з позовом про утримання заборгованості по квартплаті і комунальних послугах.

До цього кроку  міська комунальна служба вдалася, ігноруючи всі скарги мешканців і не зважаючи на те, що у квартирі Білих, інвалідів 2-ї групи, у зимовий період більше десяти років  підтримувалася температура повітря нижче санітарних норм.

Це змусило відповідачів подати зустрічний позов по справі «Про забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку».

За період розгляду справи лише у суді першої інстанції було призначено 22 судових засідання, з яких 10 не відбулося з причин неявки відповідача – КЖП № 35. Далі були апеляційний суд, знову місцевий, знову апеляційний…

Надія залишалась на Європейський суд з прав людини, заяву до якого підготувало Криворізьке міське об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, член Української Гельсінської спілки з прав людини.

В заяві йшлося, зокрема, про надмірну тривалість судового процесу та відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту.

Уряд України визнав факти, вказані в заяві, та повідомив Суду про свій намір сплатити одну тисячу євро компенсації родині Білих.

Європейський суд з прав людини визнав таку суму компенсації справедливою, та попередив, що якщо Уряд не буде дотримуватися умов його односторонньої декларації, заява може бути відновлена.

Представником скаржників у зверненні до Європейського Суду став автор цього повідомлення, керівник місцевої правозахисної організації.