Страйкувати не можна працювати. Нещодавно Кабмін подав на розгляд Верховної Ради законопроект, який нарешті правильно розставить коми у цій фразі. На жаль, це сталося лише після того, як Україна програла справу в Європейському суді з прав людини, а український бюджет втратив через відсутність цього закону двадцять тисяч євро.

Законопроект “про внесення змін до деяких законів України щодо гарантування реалізації конституційного права людини на страйк” за підписом Арсенія Яценюка та інших пропонує суттєву зміну до 18 статті Закону України “Про транспорт”. Звідти планують вилучити фразу “Припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів” та замінити її на “Страйк на підприємствах транспорту застосовується відповідно до законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”. Перша версія закону виглядала просто абсурдно: фактично вона забороняла страйк на транспорті взагалі. Це дозволяло власникам підприємств безкарно знущатись над працівниками, місяцями не виплачувати зарплату, отримуючи від суду дуже помірні покарання за це.

Саме така історія відбулася у 2011 році в авіакомпанії “Аеросвіт”, мажоритарним власником якої є Ігор Коломойський.

“Головна наша претензія до компаніїї “Аеросвіт” в тому, що з 2007 року незаконно зменшувалася або затримувалася зарплата, – каже голова профспілки бортпровідників авіакомпанії “Аеросвіт” Веніамін Тимошенко, – на момент припинення діяльності заборгованість перевищила сто п’ятдесят шість мільйонів гривень і стала найбільшою в Україні. Завдяки величезним зусиллям з боку профспілки вдалося змусити власника повернути тільки сорок п’ять з них. Але навіть ця сума є безпрецедентною для України. Також в нас є претензія і до держави, оскільки тотальна корупція і злочинна бездіяльність державних органів влади дозволила створити таку ганебну ситуацію. Яскравим прикладом «роботи» держави щодо захисту конституційних прав громадян була порушена кримінальна справа по відношенню до тодішнього гендиректора “Аеросвіту”, і за багатомільйонну заборгованість по зарплатні суд присудив його до сплати десяти тисяч гривень штрафу. Це не покарання, а заклик для роботодавців: «Зарплату в Україні можна не платити, ціна питання – десять тисяч гривень!». Ми розуміли, що боротися за допомогою корумпованої прокуратури та судів неможливо, бо вони відмовлялися виконувати законодавство та не давали нам захищати свої права. Отже єдиним виходом ми бачили страйк”.

Перша версія закону виглядала просто абсурдно: фактично вона забороняла страйк на транспорті взагалі. Це дозволяло власникам підприємств місяцями не виплачувати своїм працівникам зарплату, отримуючи від суду дуже помірні покарання.

Серед вимог страйкуючих були також і інші важливі питання. Наприклад, відсутність на літаку працюючого кухонного обладнання під час багатогодинних перельотів (до Нью-Йорку, Пекіну, Торонто тощо). За словами Веніаміна Тимошенка, замість десятьох, могли бути в справному стані тільки половина духових шаф, в яких треба було нагріти двісті п’ятдесят порцій їжі, були бойлери, які ледь гріли воду для чаю та кави. Бувало так, що на літаку працювало тільки два із шістьох туалетів – інші неробочі. Це провокувало постійні скандали із пасажирами та величезну кількість їхніх скарг на сервіс, але компанія кардинально нічого не робила.

Тоді вирішили діяти самі працівники. 16 лютого 2011 року вони зареєстрували всі свої вимоги у Національній службі посередництва та примирення. 27 травня Арбітраж цієї організації визнав більшість цих вимог законними та направив їх власнику до виконання. Але авіакомпанія не виконала вимоги працівників. Тоді вони вирішили страйкувати з 28 вересня і до перемоги. Власник авіакомпанії звернувся до суду, і той, на підставі статті 18 Закону України “Про транспорт” цей страйк заборонив.

“Ми зрозуміли, що треба скаржитися до Європейського Суду з прав людини, бо відсутність права на страйк – це дискримінація, яка не дає можливості вирішувати трудові спори, – каже Веніамін Тимошенко. – Йдучи зі скаргою до ЄСПЛ, ми хотіли глобально вирішити питання із правом на страйк не лише для себе, але й для всієї України”.

Отримати позитивний вирок ЄСПЛ дуже важко, оскільки потрібно правильно підготувати документи та дотриматися багатьох інших формальностей. Лише близько 3% всіх заяв в ЄСПЛ попадають на розгляд суддів. Для Української Гельсінської спілки з прав людини ця справа була стратегічно важливою, тому спілка приєдналася до підготовки скарги в Європейський суд.

“Спілка підключилася на етапі ведення цієї справи в Європейському суді, – каже правозахисник УГСПЛ Максим Щербатюк. – Ця унікальна справа є стратегічною, бо дає нам можливість змінити законодавство у цій сфері та забезпечити одне із базових трудових прав – право на страйк у разі невиплати зарплати”.

У січні 2015 року ЄСПЛ постановив, що була порушена стаття 11 Конвенції та присудив державу Україна до сплати штрафу у розмірі 20 тисяч євро у якості компенсації моральної шкоди. Гроші вже виплачені з українського бюджету. У вимогах щодо повернення заборгованості по зарплатні у розмірі 2,4 мільйона євро суд відмовив.

“Стаття 18 Закону України про транспорт суперечить Закону про вирішення трудових спорів і соціального діалогу, – каже Максим Щербатюк, – Така ситуація виникла тому, що другий закон був ухвалений значно пізніше, ніж перший. І от в новому законі обмеження на страйки виписані достатньо правильно, але попереднє законодавство не узгодили із старим. Тому цей Закон про транспорт застосовувався по принципу не новизни, а галузевості. Протягом півтора року після рішення суду Україна так і не спромоглася вирішити цю проблему. Але сьогодні нарешті з’явився проект закону, направлений на виконання рішення цього суду”.

Веніамін Тимошенко каже, що витратить отримані гроші на продовження боротьби. “Ми створимо нову профспілкову організацію, вийдемо на всеукраїнський рівень, матимемо свій медійний проект, – обіцяє він. – Головна наша ідея – довести людям, що у трудових суперечках із державою та приватним власником можна відстояти свої права, наша задача – навчити людей захищатись і таким чином змінювати країну. Наразі ми вже подали двісті дві скарги до ЄСПЛ щодо повернення заборгованості по зарплатні працівникам “Аеросвіту” і це тільки початок”.

Підготував Олег Шинкаренко (спеціально для видання Лівий берег)

Фото автора та Макса Левіна (Лівий берег)