Сьогодні Міжнародна Хельсинська Федерація прав людини надіслала свій звіт для Зустрічі ОБСЄ щодо попередження тортур, яка відбудеться 6-7 листопада 2003 року у Відні. Звіт містить опис практики тортур та жорстокого поводження в десяти країнах-членах ОБСЄ та дає низку рекомендацій щодо попередження тортур.

Незважаючи на закріплення у багатьох міжнародних документах положень щодо заборони тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, тортури залишаються систематичним явищем у багатьох країнах. На додаток у багатьох членах ОБСЄ зловживання правоохоронних органів залишається великою проблемою. Більше того, часто незаконна поведінка поліції грунтується на расовій дискримінації: члени національних та етнічних меншин (особливо роми), біженці та імігранти дизпропорційно переважають серед жертв.

Незважаючи на зобов’язання, які виникають з документів ОБСЄ, багато національних правових систем кран-членів і надалі не відповідають міжнародним стандартам. Зокрема, в них законом прямо не забороняються тортури або вони визнаються неадекватно або їхнього визначення взагалі не існує. В інших країнах не запроваджено відповідного покарання або компенсації.

Тортури та жорстоке поводження в основному використовуються для отримання свідчень або залякування. В багатьох країнах тиск на правоохоронні органи з-за високого рівня злочинності сприяє неприйнятним методам допиту та отримання зізнання. Тортури зазвичай трапляються тоді, коли особа потрапляє до правоохоронних органів у перші дні після затримання. Тримаючи осіб окремо, без доступу до адвоката, лікаря, рідних та вчинення інших порушень справедливої законної процедури сприяють тортурам.

Більшість випадків тортур та жорстокого поводження, що здійсненні посадовими особами, залишаються без покарання завдяки неадекватним контрольним механізмам та неприхильності судів до таких справ. Багато судових процесів затягуються з-за недостатності доказів. Якщо навіть винного засуджено, то він отримує м’яке покарання (часто невеликі штрафи) або умовне покарання. А офіцери правоохоронних органів часто продовжують після цього працювати в цих органах.

Секретаріат Ради українських правозахисних організацій