У Києві відбулася презентація видання «Півострів страху: хроніка окупації і порушення прав людини в Криму» (авторський колектив – Сергій Заєць, Олександра Матвійчук, Тетяна Печончик, Дар’я Свиридова та Ольга Скрипник). У книзі зібрані результати роботи українських правозахисних організацій, зокрема – аналіз порушень міжнародного права у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим та Севастополя військами Російської Федерації, перелік основних рішень міжнародних органів, у яких дається оцінка цим подіям, а також документальні дані про порушення прав людини на тимчасово окупованій території Криму в період з лютого 2014 по березень 2015 років.

Видання розвінчує твердження російської пропаганди про те, що анексія Криму відбулася мирним і ненасильницьким шляхом, і містить хроніку окупаційних дій російських мілітаризованих груп та докази їхньої присутності, починаючи з 23 лютого 2014 року. У книзі містяться задокументовані факти про насильницькі викрадення, тортури та вбивства, якими супроводжувалися окупаційні дії на Кримському півострові, та опис політичних переслідувань і найбрутальніших порушень прав людини в Криму протягом року.

За словами голови Центру громадянської просвіти «Альменда» Ольги Скрипник, на міжнародній арені Російська Федерація постійно стверджує про добровільне приєднання Криму. Однак де-факто Росія шляхом військової інтервенції захопила частину незалежної України, що в міжнародному праві визначається як окупація.

«Ще до 16 березня основні військові та адміністративні об’єкти АР Крим та Севастополя були захоплені “зеленими чоловічками”, більшість з яких – російські військові. Про який “добровільний референдум” може йти мова в умовах окупації? РФ намагається замовчувати і факти опору кримчан. Тому українські та антивоєнні мітинги жорстоко розганяли, активістів викрадали та піддавали тортурам, а незалежних журналістів переслідували. Після цього встановився режим, який спрямований на повне згортання фундаментальних прав і свобод», – вважає Ольга Скрипник.

«Росія розказує, що анексія Криму відбулася безкровно, але це не так: нам відомо про щонайменше три випадки загибелі громадян у Криму через окупаційні дії російських військ і так званої «кримської самооборони». Йдеться про вбивства кримського татарина Решата Аметова, а також двох українських військовослужбовців – Сергія Кокуріна і Станіслава Карачевського», – говорить голова правління Центру інформації з прав людини Тетяна Печончик.

За її словами, окупаційні дії в Криму супроводжувалися викраденнями, незаконним затриманням і катуванням тих, хто протестував проти окупації або фіксував, документував незаконні дії російських військовослужбовців та місцевих парамілітарних груп. «В першу чергу йдеться про насильницькі зникнення проукраїнських активістів (Андрій Щекун, Анатолій Ковальський, Олександра Рязанцева, Катерина Бутко, Олексій Гриценко, Наталія Лук’яненко, Сергій Супрун) та кримських татар (Решат Аметов), а також журналістів, фотографів (Олена Максименко, Олесь Кромпляс), кінооператорів групи «Вавилон-13» (Ярослав Пілунський та Юрій Грузинов; останній – громадянин РФ), але були і «випадкові жертви», такі як, наприклад, Юрій Шевченко – який раніше не цікавився політикою і не займався громадською діяльністю, але на вокзалі в Сімферополі його прийняли за активіста «якоїсь радикальної організації», затримали, а потім катували і прострелили ноги», – розповіла Тетяна Печончик.

Як зазначила голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, загалом в Російській Федерації переслідування не мають тотального характеру, а застосовуються вибірково проти конкретних осіб. Натомість у Криму окупаційна влада використовує усі напрацьовані у законодавстві та практиці Російської Федерації інструменти придушення будь-якої альтернативної точки зору для повного зачищення всього незалежного громадського суспільства на півострові.

«Ситуація ускладняється тим, що на даний час на території півострова не існує жодних правових механізмів для захисту від політичних переслідувань. Відтак, люди, які здійснюють неконтрольовану владою публічну діяльність чи мають альтернативну від провладної точку зору, поставлені перед вибором – або виїжджати з Криму, або припиняти будь-яку громадську активність та мовчати», – каже Олександра Матвійчук.

Правова ситуація, в якій опинився Кримський півострів після окупації Російською Федерацією, створює не лише передумови для вироблення нових підходів з точки зору міжнародного права, але й безліч серйозних щоденних проблем для простих людей на окупованих територіях Криму.

«Так звана «сіра правова зона» в Криму призводить до одночасного застосування на цих територіях як досить жорсткого та менш сприятливого для захисту прав людини російського та «кримського» законодавств, так і українського, яке значною мірою регулює життя громадян України в Криму. Примусова та непрозора система отримання громадянства РФ, кримінальні переслідування активістів та примусова депортація незгодних, фактично повна відсутність незалежного суду на півострові, щоденні загрози та незахищеність права власності – все це стало «узаконеною» реальністю кримчан в окупації», – стверджує юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова.

У цьому контексті книга «Півострів страху» є важливим адвокаційним матеріалом, адже публікація містить систематизовану добірку основних рішень міжнародних органів та інституцій, де дається оцінка подіям у Криму, а також базових юридичних актів, які приймались Україною, РФ та самопроголошеною владою Криму за цей рік. Ці документи регулюють як правовий статус півострову, так і впливають на вирішення щоденних життєвих питань простих людей.

На думку експерта Регіонального центру з прав людини Сергія Зайця, наявність такої добірки з прямими посиланнями на конкретні документи може стати дуже корисним ресурсом при роботі з «кримським питанням» міжнародним і вітчизняним правникам та інституціям.

Публікація розрахована на представників правозахисних організацій, дипломатичних місій, державних органів влади.