Проблему ненадання медичної допомоги та мінімально необхідного лікування українським громадянам, яких було примусово вивезено до російських в’язниць, зокрема з окупованого Криму, сьогодні активно обговорювали правозахисники, адвокати та представники влади під час прес-конференції в прес-центрі «Укрінформ».

Протягом 2014-2016 років декілька тисяч українських громадян було засуджено незаконними судами Росії в окупованому Криму; або ж вироки, винесені українськими судами, було переглянуто. Всупереч положенням ст. 49 Женевської Конвенції 1949 року «Про захист цивільного населення під час війни» цих осіб було незаконно переміщено з Криму на територію Російської Федерації. Так, українських в’язнів з Криму перевезли у більше ніж 30 російських колоній. Усім українським ув’язненим, хворим на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатит, відмовляють у наданні медичної допомоги та мінімальному лікуванні, через що стан здоров’я багатьох українських в’язнів суттєво погіршився.

Під час прес-конференції Роман Мартиновський, адвокат ГО “Регіональний центр прав людини” та експерт Української Гельсінської спілки з прав людини, повідомив про те, що минулого тижня в одній з виправних колоній Російської Федерації помер український в’язень Валерій Керимов, якому відмовили у наданні лікування. В’язень на початку липня 2016 року звернувся по допомогу до “Регіонального центру прав людини” та Української Гельсінської спілки з прав людини у межах проекту повернення засуджених, мав важкі захворювання, зокрема гепатит “В” та “С”, а також туберкульоз.

«Щоб допомогти ув’язненому, ми намагалися співпрацювати з Міністерством зовнішніх справ України в Росії, зокрема з консульським відділом, що у Ростові-на-Дону. 4 липня звернулися до консула, але реальної допомоги не отримали. Померлий так і не дочекався візиту консула», — розповів присутнім Роман Мартиновський.

На думку експерта, вся складність ситуації полягає ще й в тому, що національний превентивний механізм (НПМ) не працює належним чином у Росії, так як в Україні. Відповідно — правами ув’язнених ніхто не переймається. Саме тому єдиним шляхом в таких умовах вплинути на ситуацію є звернення через консульський відділ Міністерства зовнішніх справ. Однак і такий шлях наразі виявився нерезультативним. До того ж, проблема, з якою стикнулися українські в’язні, є набагато глибшою.

«Адміністрація російських в’язниць забороняє українським засудженим мати при собі будь-які медичні документи. Якщо такі документи знайдуть, людину поміщають до штрафного ізолятора строком до трьох місяців… Складність полягає ще й у тому, що ліки, які застосовують в Україні, не застосовують у Росії. Випадок Валерія Керимова непоодинокий. На жаль, родичі померлих в’язнів побоюються піднімати цю проблему як перед міжнародною спільнотою, так і перед українською владою», — пояснив пан Мартиновський.

Адвокат також повідомив імена ще шістьох українських в’язнів, які перебувають у російських в’язницях та потребують негайного медичного обстеження. До обговорення проблеми  долучилась дружина одного з в’язнів — Ірина Лугіна, котра через скайп описала всю складність ситуації, в якій опинився її чоловік і який наразі потребує медичної допомоги, адже через ненадання відповідного лікування стан його здоров’я суттєво погіршився і можна говорити про фактичну інвалідність.

«Якщо Російська Федерація не може створити відповідні умови тримання українських в’язнів, тоді має їх передати Україні, яка забезпечить це належним чином», — підсумував свій виступ адвокат Роман Мартиновський.

На думку Еміне Джеппар, Першого заступника міністра інформаційної політики України, яка виступила модератором заходу, вплинути на ситуацію може жорсткий пакет санкцій міжнародної спільноти щодо Російської Федерації.

“Співучасником вбивств українських в’язнів” назвав Росію ще один спікер конференції, Георгій Логвинський, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з прав людини. Пан Георгій у своєму виступі підкреслив не припустимість такої ситуації щодо українських в’язнів, які стали по суті заручниками окупаційних дій країни-агресора. На думку пана Логвинського, “такими собі ув’язненими є всі мешканці Криму. А в’язні, які відбували покарання у кримських в’язницях, перетворилися на двічі ув’язнених”.

Георгій Тука, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, наголосив на болючості теми та неоднозначному її сприйнятті українцями, а також про супутні проблеми.

«Це болюча тема, однак у суспільстві вона сприймається неоднозначно. На фоні стрімкого падіння рівня життя проблеми ув’язнених сприймаються українським суспільством не дуже активно», — розпочав свій виступ Георгій Тука.

Георгій Тука наголосив на ще одній суттєвій проблемі стосовно українських в’язнів на тимчасово окупованих територіях. Російські бойовики використовують їх як безоплатну робочу силу, зокрема на будівельних роботах на Луганщині. Також Георгій Тука зазначив про випадки викрадення українців та вивезення їх на Кавказ.

Усі учасники обговорення зійшлися на тому, що наразі в Україні відсутній механізм повернення українських в’язнів. До того ж, проблема є набагато глибшою та складнішою, ніж здається на перший погляд. Ускладнює ситуацію ще й те, що родичі в’язнів та українське суспільство в цілому не готові сприймати та відкрито говорити про ці болючі питання.

Прес-конференція була організована ГО «Регіональний центр прав людини» та Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Підготувала Тетяна Гончарук