Петро 7 років перебуває на замісній терапії. Він самостійно виховує двох дітей: сина Андрія (імена змінено з міркувань конфіденційності) та його рідного брата по матері. В грудні 2022 року Петро потрапив до лікарні через отруєння невідомою речовиною. В цей час дітей забрала поліція, а згодом працівники Органу опіки та піклування районної адміністрації ініціювали процедуру позбавлення батьківських прав. Петро звернувся по допомогу до юристів УГСПЛ одразу як дізнався про позов щодо позбавлення батьківських прав.  Нині адвокат УГСПЛ допомагає чоловікові повернути дітей. Його інтереси в суді представляє Василь Сугира.

Наркотична залежність 

На початку грудня 2022 року Петро потрапив до кардіологічного відділення через отруєння невідомою речовиною. Поки він перебував у лікарні, до нього додому приїхала поліція і забрала дітей. Після виписки Петра з лікарні синів йому так і не повернули. Ба більше, Орган опіки та піклування районної адміністрації  ініціював процедуру позбавлення батьківських прав, аргументуючи тим, що чоловік 20 років має наркотичну залежність і становить для дітей загрозу. 

Вже в суді, як доказ неналежного виконання батьківських обов’язків, вони надали подання від школи, де навчався хлопець. В ньому йшлося про те, що дитина мала складнощі у навчанні. Не виконувала уроки з англійської мови, не завжди в повному обсязі виконувала домашні завдання з інших предметів. З вересня 2022 року пропустила 18 навчальних днів: на кожний пропуск батько надавав усні пояснення з приводу поважності причини невідвідування занять. За ініціативи класного керівника батько йшов на контакт, спілкувався телефоном. Проте навчання дитини, за словами педагогів,  залишалось несистематичним. Та головний аргумент для позбавлення батьківських прав, який наводили працівники Органу опіки та піклування, – наркотична залежність чоловіка. 

– Позовну заяву підписав Голова районної адміністрації міської ради. Позивач – Орган опіки та піклування районної адміністрації. Оглянувши Положення про районну адміністрацію, читаю : «Голова районної адміністрації координує та контролює роботу підприємств, установ, закладів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, які виконують роботи з утримання житла, благоустрою району, торговельного та побутового обслуговування». От і все… А як же подача позову від імені Органу опіки? Ст. 56 Цивільного кодексу, частина 1 «Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації…. але Районна адміністрація по тому району не має статусу державної адміністрації. Тобто позов подано неуповноваженою особою від імені Органу опіки,  якого не існує, оскільки в міській раді створено юридичну особу «Службу (управління) у справах дітей міської ради»,  яка в межах своїх повноважень подає позови. Такі позови має подавати Служба у справах дітей, – пояснює Василь Сугира. 

Замісна терапія та любов до дітей

Проте судове засідання відбулось. Хоча чоловік протягом 20 років й має наркотичну залежність, вже 7 років він перебуває на замісній терапії. Відповідно до довідки клінічного закладу з надання психіатричної допомоги наданій в суді, чоловік продовжує перебувати на замісній підтримувальній терапії, в момент огляду ознак вживання інших наркотичних засобів шляхом внутрішньовенних ін’єкцій не виявлено.

– Вважаю, що позивач упереджено намагався створити «фальшиві» докази, аби їх використати у справі про позбавлення батьківських прав пана Петра. Кілька фактів: невідомий лікар пише анамнез хворому, який перебуває в комі, та описує історію наркомана, якого раніше не знав. Поліцейські забирають дітей по фальшивому акту «про підкинутих дітей», буцімто надані копії документів, які завірені позивачом, але даних документів у нього немає, та інше, – розповідає адвокат Василь Сугира. – Нами до справи були долучені документи: довідка з місця роботи пана Петра, довідка з лікарні, де спочатку перебували діти, про те, що чоловік кожного дня провідував дітей, приносив їм продукти харчування та дитячі іграшки, проплачував абонентну плату за телефон; довідку із Центру соціально-психологічної реабілітації, куди дітей перевели пізніше, де зазначено, що чоловік щонеділі відправляв в Київ для дітей посилки (що підтверджено наданими суду поштовими квитанціями)

Чоловік працює слюсарем, за місцем проживання має позитивні характеристики. Із сусідами підтримує добрі відносини, веде нормальний спосіб життя. Зі слів сусідів свої батьківські обов’язки виконує сумлінно, діти завжди мали охайний вигляд. Коли він йшов на роботу, то часто звертався по допомогу до двох жінок, які жили по сусідству, щоб погледіли за дітьми. Так, допитана у судовому засіданні сусідка, яка приглядала за синами Петра, зазначила, що він дуже їх любить, а вони люблять батька. За її словами, Петро завжди піклувався про дітей та робив усе щоб забезпечити їх усім необхідним, в квартирі він підтримував порядок, діти завжди були під наглядом і ніколи не залишались самі. Петра у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння вона ніколи не бачила. Те саме підтвердила й інша жінка, яка залишалась з дітьми. Зазначивши, що коли чоловіку стало погано і вони із сусідками викликали швидку, яка забрала його до лікарні, діти залишилися під наглядом, вона була з ними постійно, навіть ночувала. 

Неповнолітній свідок 

Відповідно до ст. 171 СК України заслухали в суді й сина чоловіка. Хлопець розповів, що має добрі відносини із батьком та любить його. За словами дитини, Петро про них постійно піклувався: купував їм необхідні речі, готував їжу, проводив з ними вільний час, гуляв. Коли батько потрапив до лікарні вони залишилися з сусідкою, з якою часто залишалися. У них з братом добрі стосунки з сусідкою. Хлопець розповів, що навіть, коли їх забрали в лікарню, а згодом до Центру соціально-психологічної реабілітації, тато продовжив про них піклуватися: купував та відсилав їм необхідні речі, солодощі, фрукти. Батько часто йому телефонував, цікавився його справами. Підтвердили слова хлопця і працівники Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, куди направили хлопців. Згідно листа Центру чоловік активно цікавиться станом дітей, має постійну комунікацію з вихователями та адміністрацією, кожного дня телефонує дитині особисто, також виявляє по відношенню до дитини батьківську любов та турботу. Постійно присилає посилки з урахуванням бажань та потреб дитини, поповнює мобільний рахунок. Підтвердили вони й те, що Андрій має велику емоційну прив’язаність до батька та потребує сімейної форми виховання.

На неодноразові запитання до Андрія де і з ким він бажає проживати, однозначно та беззаперечно хлопець зазначив, що хотів би повернутися додому та надалі проживати з батьком. 

Перша перемога 

Розглядаючи справу, суд не встановив, що Петро ухилявся від виконання батьківських обов’язків чи створював реальну небезпеку для життя та здоров’я сина Андрія через наркотичну залежність, яка не подолана. Те, що чоловік перебуває на замісній терапії, говорило про його прагнення подолати наркотичну залежність. Судом встановлено, що Петро виконував свої обов`язки по вихованню дитини, піклувався про нього, виявляв любов, турбувався його долею, бажав виховувати та утримувати. При розгляді справи судом не встановлено свідомого, грубого та тривалого нехтування Петром батьківськими обов’язками чи обставин, які свідчили б, що поведінка чоловіка може створювати загрозу життю та здоров’ю дитини. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є недоцільним. На рішення Орган опіки та піклування подав апеляцію. Розгляд справи відбудеться восени цього року. Дітей чоловіку досі не повернули. Боротьба триває… 

– Пан Петро успадкував і є власником квартири в престижному будинку. Оскільки він є «наркозалежним», то з ним може статись якась «біда»: в’язниця, випав у вікно, отримав тілесні ушкодження і помер і т.ін. Але у нього є спадкоємець – дитина. Прямих доказів про «умисел віджати квартиру» я не маю,  бо такі речі може отримати тільки досудове слідство. Але стільки порушень законодавства в цій справі, за які реально можна втратити посаду. Люди ризикують тільки для того, щоб «захистити» інтереси дитини та позбавити батьківських прав батька, якого дитина дуже любить, а батько любить свою дитину. Навіщо посадовці так ризикують?

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Люди, які живуть з ВІЛ, можуть звертатися до громадських приймалень Української Гельсінської спілки прав людини за юридичною допомогою.

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення» в рамках реалізації  проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.