Правозахисники констатують: окупація Криму російськими військами, штучно організовані сепаратистські рухи на Сході, які поступово перетворилися на збройну агресію, і повномасштабний військовий конфлікт з Російською Федерацією в Донецькій та Луганській областях, відсторонили проблеми прав людини на другий план.

Представники Української Гельсінської спілки з прав людини відзначають наступні негативні тенденції в сфері прав людини в 2014 році:

–          Зневага до судової влади і бажання керувати нею;

–          Жодна з необхідних реформ в сфері прав людини – судова, кримінальної юстиції, освітня тощо – фактично не зрушила з місця. Єдиним виключенням було ухвалення нового закону про прокуратуру;

–          Закон «Про очищення влади» є швидше популістським, а певні його положення суперечать рекомендаціям Ради Європи, практиці Європейського суду з прав людини в люстраційних справах та принципам міжнародного права. Зокрема, він передбачає тотальне звільнення усіх без винятку посадових та службових осіб, що є явно необґрунтованим, багато його процедур закладають системні порушення прав людини;

–          Продукуються законопроекти, які мають на меті зробити ефективнішою боротьбу з сепаратизмом, такі, як, наприклад, законопроект «Про превентивне затримання» про десепаратизацію, про особливий режим досудового розслідування в районі АТО та інші, але вони – всі! – порушують Конституцію та міжнародні стандарти прав людини;

–         Проблеми із бідністю тільки набули нової гостроти і на жаль, держава виявилась не готовою прийняти нові виклики. Уряд у 2014 р. «заморозив» розміри мінімальних стандартів, що при зростанні цін призвело до подальшого зубожіння населення. Крім того, продовжується поглиблюватися різниця в доходах багатих людей і бідних;

–          Попри певні зусилля держави у цьому році виникли суттєві проблеми з соціальним захистом внутрішньо переміщених осіб, а також військовослужбовців та інших осіб, задіяних в АТО. В законодавчій площині суттєвих змін, що вплинули б на стан соціального забезпечення, не відбулося, хоча реформування сфери соціального забезпечення залишається вкрай актуальним питанням.

З позитивних моментів слід відзначити ухвалення прогресивних змін до Кримінально-виконавчого кодексу, які сприяли відкритості установ виконання покарань: тепер право безперешкодних візитів туди мають депутати парламенту, їхні помічники і разом з ними лікарі та журналісти. Ці зміни також покращили можливість телефонного зв’язку засуджених з їх рідними та дозволили тривалі побачення пожиттєво позбавленим волі.

В цілому правозахисники відзначають, що, незважаючи на численні помилки, новій адміністрації протягом 22 лютого – 30 листопада вдалося подолати політичну та економічну кризу, заново створити боєздатні збройні сили та органи безпеки, створити та підготувати добровольчі загони міліції, які разом із Національною гвардією та спецпідрозділами МВС рятували країну, не допустити географічного розширення конфлікту з РФ за межі Донбасу. Досягненням є успішно проведені позачергові вибори Президента 25 травня та позачергові вибори парламенту 26 жовтня. Значно успішнішою та ефективнішою стала співпраця урядових та муніципальних органів з громадськістю. Хороший розвиток отримала волонтерська діяльність, яка показала приклади кращих зразків громадської солідарності. Водночас військовий конфлікт, який забирає усі сили та кошти, інерція політичної системи, корупція в державних та місцевих органах, відсутність реформ не дають можливості для розвитку країни, яка зовсім недалеко відійшла від олігархічного режиму Януковича, і тому зберігаються численні загрози для прав людини та основоположних свобод.

Зазначені тенденції будуть покладені в основу доповіді «Права людини в Україні 2014», яка є універсальним документом, що використовується національними та міжнародними організаціями для оцінки загального стану з правами людини в Україні. Вона випускається щорічно, починаючи з 2004 року. У складенні доповіді беруть участь понад 30 правозахисних організацій з усіх регіонів України.