Два роки багатодітна сім’я переселенців із зони АТО не могла юридично підтвердити власний статус

Вимушене переселення. Проукраїнська позиція

22 роки пані Олена пропрацювала вчителькою у початковій школі. Все своє життя вона віддано присвятила виховній діяльності. Разом з чоловіком пані Олена виховує трьох дітей. Коли почались бойові дії на сході України, сім’я вимушено покинула місто Ізюм. Родина втратила свій будинок, все майно. З першого погляду для держслужбовців – буденна історія переселенців. Але чиновники відмовляють у поновлені довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, навіть враховуючи ті обставини, що дані посвідчення вже видавалися Управлінням соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації.

«Наш будинок в зоні АТО розташований біля стратегічної траси. Пригадую, як по нашій дорозі їхали танки, «тягачі».  У сусідів була шиномонтажна майстерня, а коли туди почали заїжджати танки – це вже була остання краплина на користь переїзду. Прибувши сюди, ми не мали жодного знайомого. Приїхали з чотирма рюкзачками. Першими нашими помічниками була одна з релігійних громад, – ділиться спогадами харківська переселенка. – Звісно, на початку було важко адаптуватися. Цілий рік я стояла на обліку, шукаючи роботу за спеціальністю. Працевлаштувалася самостійно і зараз вже продовжую працювати за професією у приватній школі. Житло шукали довго, бо через те, що ми багатодітна сім’я, зазвичай отримували відмову. Але все ж таки ми знайшли дім і зараз проживаємо в селі у Мукачівському районі».

Чоловік Олени брав активну участь в обороні територіальної цілісності, був у самообороні міста Ізюм. Сім’ї неодноразово погрожували і саме це стало ще однією причиною, чому вони вирішили покинути рідне місто. Тепер повертатися додому небезпечно, тож родина  висловлює своє бажання залишитись на Закарпатті, адже тут їм подобається.

Законі підстави

З метою уникнення окупації та негативних наслідків збройного конфлікту 29 червня 2014 року сім’я переїхала до міста Мукачево Закарпатської області.

Відповідно до наказу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 33/6/а від 7 листопада 2014 року, Харківська область в період з 7 квітня по 14 вересня 2014 року визначена, як район проведення АТО. А згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р  та діючого № 1275-р, місто Ізюм, з якого виїхала родина харківських переселенців, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

«Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод  внутрішньо переміщених осіб» наша держава має провести всі можливі заходи для створення умов добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Добровільного і тільки добровільного повернення! У справі з нашими співвітчизниками, які виявилися переселенцями із Харківської області, неможливо навіть допустити думку, щоб державні органи, а саме Мукачівський соцзахист, сприяли примусовому поверненню цих людей в небезпечне для їхніх життів місто», – зазначив представник Української Гельсінської спілки з прав людини Борис Кондратюк.

Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації повідомило пані Олену про технічну неспроможність поновити довідки для їхньої сім’ї. «Тепер ви не переселенці, а звичайні громадяни, бо місто Ізюм – не зона проведення АТО», ­­– заявили держслужбовці.

В листопаді  2014 року сім’я звернулась до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації (УПСЗН  Мукачівської РДА) в м. Мукачево за місцем свого проживання із заявою, яка відповідає постанові КБУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримання адресної фінансової допомоги для внутрішньо переміщених осіб.

Відмова у соціальному захисті?

13 листопада 2014 року сім’ї спочатку були видані довідки, які підтверджували їхнє переміщення з району проведення антитерористичної операції. Після закінчення терміну дії довідок УПСЗН Мукачівської РДА відмовився продовжити термін їх дії.

Допомога УГСПЛ. Адвокація. Правовий супровід

Після звернення Ужгородська приймальня УГСПЛ одразу надала сім’ї правову допомогу та забезпечила супровід. Таким чином був сформований кейс «харківських переселенців». Справа набрала обертів та привернула увагу преси.

Впродовж року сім’я із правовим супроводом УГСПЛ зверталася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, Міністерства соціальної політики України, Народного депутата України та ЗМІ.

Відтак Міністерство соціальної політики України надало лист-відповідь, в якому зазначалось, що вони звернулись до Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» (ІОЦ) з проханням провести  роботи щодо доопрацювання програмного забезпечення в частині внесення відомостей про населені пункти Харківської області згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р.

За інформацією ІОЦ внесення змін в довідник мають бути доступними та надані користувачам з 10.10.2016 року.

«Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод  внутрішньо переміщених осіб» наша держава має провести всі можливі заходи для створення умов добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Добровільного і тільки добровільного повернення!», – координатор громадської приймальні УГСПЛ в Ужгороді

Водночас Міністерство Соціальної політики повідомило, що після проведення дослідної експлуатації Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених  осіб (далі – ЄІБДВПО) в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення та врахування всіх зауважень кінцевих користувачів системи, виявлення та виправлення всіх недоліків програмного забезпечення з жовтня 2016 року ЄІБДВПО введено в промислову експлуатацію.

Слід зазначити, що за інфомацією Міністерства ЄІБДВПО передбачає функцію внесення у ручному режимі відомостей про населенні пункти, де проводилась антитерористична операція.

Однак, до отримання інформації з Мінсоцполітики  держслужбовці м. Мукачево в усній формі категорично запевняли Харківську сім’ю ВПО, що вони не мають таких технічних можливостей, а відтак не можуть видати довідки.

Чи потрібно доводити інформацію про обставини вимушеного переселення?

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» про захист від примусового внутрішнього переміщення та примусового повернення на попереднє місце проживання  громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього ж закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відсутність діючих довідок членів даної сім’ї нанесло матеріальних та інших втрат, зокрема це вплинуло на те, що син Олени не зміг скористатися пільгами при вступі у навчальний заклад, сім’я зіштовхнулася з проблемою оформлення закордонного паспорту, поновлення фото у внутрішньому паспорті. А це порушення соціально-економічних та гуманітарних прав громадянина України.

«Капітуляція чиновників» чи суд?

Враховуючи усі факти та відмови управління соцзахисту сім’я за допомогою юристів УГСПЛ звернулася до суду з рядом вимог для відновлення їхніх прав.

Однак до суду і не дійшло. У телефонній розмові пані Олену повідомили, що управління соцзахисту має намір відновити облік її сім’ї.

Наразі сім’я харківських переселенців, що вимушено переїхали до Мукачево, вже отримала довідки.

Як бачимо, ряд послідовних кроків і наполегливість пані Олени поставили крапку у питанні отримання статусу для харківських переселенців. Бачимо, що це можливо, дотримуючись законодавства.

У разі наявності подібних справ закликаємо звертатися до громадських приймалень УГСПЛ, які діють по всій території України.

Мережа громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини здійснює свою діяльність за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD), програма «Права людини понад усе» (Human Rights First).

Прес-служба ГО «Закарпатська громада»