Наказом МОЗ від 22.04.2019 № 933, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2019 року за № 506/33477, внесені зміни до додатка 1 до Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти.

Із наказом можна ознайомитись за посиланням.

Змінами нарешті вирішено проблему реалізації права на материнство ВІЛ-інфікованих жінок шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Зміни до наказу МОЗ №579 були ініційовані БО “Позитивні жінки” та  МБО “Євразійська Жіноча мережа зі СНІД” ще в 2017 році. У 2018 році, за ініціативою згаданих організацій  Центром громадського здоров’я МОЗ було зібрано експертні думки державних наукових та медичних установ системи МОЗ, які опікуються питанням репродуктології, акушерства та гінекології.

Наказ МОЗ від 29.11.2004 №579 «Про затвердження Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти» (далі- наказ №579), до якого внесені зміни, не відповідав Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»  та наказу МОЗ 16.05.2016 № 449 (у редакції наказу від 02.07.2016 № 655), яким затверджено Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги “Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини”.

«Увесь цей час тривала кропітка робота з метою переконання МОЗ  у необхідності усунення перешкод в доступі ВІЛ-інфікованих жінок до ДРТ», каже Олена Семьоркіна, аналітикиня УГСПЛ, «адже зміни до наказу мають, по суті, технічний характер. Так, стаття 10  Закону встановлює, що люди, які живуть з ВІЛ, мають право на участь у допоміжних репродуктивних технологіях (далі – ДРТ) за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині (Закону).

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги “Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини”, зокрема у п. 2.2.1, 2.2.3, 3.1.11, визначає порядок ведення вагітності, яка наступила внаслідок ДРТ у ВІЛ-інфікованої жінки або у жінки, партнер якої є ВІЛ-позитивним. Зазначений протокол описує підходи щодо попередження передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини під час вагітності незалежно від того наступила вона в результаті використання ДРТ чи природнім шляхом. Отже, на рівні наказу МОЗ вже частково реалізована гарантія, визначена статтею 10 Закону.»

До речі, відповідних змін потребує також наказ МОЗ від 09.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».

У 2018 році УГСПЛ включилась в адвокацію змін до наказів МОЗ в рамках співпраці проекту «Розвиток мережі правової допомоги людям, що живуть з ВІЛ/СНІД, уразливим до зараження ВІЛ та хворим на туберкульоз» (проект з БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТТЯ»).

Неоціненну допомогу у просуванні наказу в МОЗ надала народний депутат України Ірина Суслова, завдяки якій проблема доступу ВІЛ-позитивних жінок до ДРТ стала, поряд з іншими питаннями, предметом розгляду на парламентських слуханнях на тему: “Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних груп” (10 жовтня 2018).

Текст: Олена Семьоркіна, аналітикиня УГСПЛ

УГСПЛ виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації  проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.