Жінка, яка народила дитину в окупованому Криму, хотіла узаконити свідоцтво про народження немовляти в Україні. Проте український суд їй відмовив, вимагаючи аналіз ДНК, як свідчення того, що вона дійсно є біологічною матір’ю дитини. З формальної реєстрації документів справу перетворили на експертизу батьківства.

У таку безглузду ситуацію потрапили пані Юлія та її маленька донечка Марія. Коли почалися бойові дії в Горлівці (Донецька область), Юлія з сім’єю прийняла рішення покинути небезпечну зону та пожити якийсь час у кримських родичів. Тим паче сім’я очікувала на поповнення. Після народження дочки пані Юлія з дітьми вирішила переїхати до Львова та облаштовувати своє подальше життя тут. Постало питання реєстрації дитини в Україні. При народженні дівчинці видали свідоцтво, зареєстроване у АР Крим органами окупаційної влади Російської Федерації на півострові.

Щоб отримати всі необхідні документи на дочку та зареєструвати її в Україні, пані Юлія звернулась до Галицького районного суду міста Львова із заявою про встановлення юридичного факту народження — як того вимагає чинне законодавство. Суд розглянув заяву, але відмовив матері у перереєстрації дитини, посилаючись на те, що начебто немає документів, які б засвідчували народження дівчинки — Україна не визнає свідоцтва, виданого при народженні дитини на окупованій території. Прикметно, що свідоцтва, видані   на території Російської Федерації за правилами російського законодавства, ніхто не вимагає  повторно легалізувати за українським законодавством, і вони є цілком дійсними в нашій країні. Натомість громадяни України з Криму (який, нагадаємо, за українським законодавством визнається українською територією) позбавлені можливості навіть через суд відновити свій правовий статус. Чому держава створює такі перешкоди для власних громадян?

“Таке рішення суду грубо порушує громадянські права пані Юлії та створює небезпечний прецедент “перекладання відповідальності” за окупацію території країни з держави на звичайну громадянку, яка в таких умовах позбавлена можливості реалізації та оперативного захисту своїх прав, які формально гарантує держава спеціальним законодавством. Суд своїм рішенням позбавив заявницю та її доньку можливості реалізації прав та свобод, зокрема — права на повагу до приватного і сімейного життя, права на ім’я та соціальний захист” — коментує ситуацію Олег Ільницький, юрист Львівської громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, куди звернулась пані Юлія по допомогу.

Та найабсурднішим в цій ситуації виглядає рішення суду, відповідно до якого, пані Юлія, щоб довести той факт, що вона дійсно є матір’ю дівчинки, має провести аналіз ДНК. Оскільки навіть медичні документи, які були отримані у пологовому будинку АР Крим, суд не має формальної можливості розглядати як докази. От і виходить абсурд — жінка звернулась до суду, щоб узаконити документи дитини, натомість — має доводити, що вона дійсно є її матір’ю і проводити аналіз ДНК, який би підтвердив наявність родинного зв’язку. З формальної реєстрації документів справу перетворили на експертизу батьківства.

До слова, 5 листопада 2014 року Верховна Рада України у першому читанні ухвалила проект закону, який вносить зміни до Цивільно-процесуального кодексу України (ЦПК) щодо врегулювання питань засвідчення народження або смерті на окупованих територіях України. Відповідно — право розглядати документи по відповідним справам отримав будь-який місцевий суд України за місцезнаходженням заявника, а слухання справи скоротили до 24 годин. На думку юристів УГСПЛ, ці зміни до ЦПК України ніяким чином не вирішують проблему, з якою стикаються мешканці окупованих територій та внутрішньо переміщені особи. Оскільки проблема не в самій процедурі перереєстрації, а у тому, що ті вимоги, які формально можуть висувати українські суди при розгляді таких справ, практично неможливо виконати.

“Подібні питання, як у пані Юлії, мають вирішуватись не через суд, як є це зараз, а адміністративним шляхом. На сьогодні існує величезна потреба у тому, щоб розробити та прописати адміністративну процедуру, яка б дозволяла без зайвого клопоту перереєструвати Україною документи, видані російськими окупаційними органами влади. Поки що людина залишається на одинці зі своїми проблемами, які виникли не з її вини. Не людина винна, що їй видали “неправильні документи”, а держава — яка не може забезпечити відповідними свідоцтвами своїх громадян у ситуації конфлікту з країною-агресором” — розтлумачує юрист Олег Ільницький.

Наразі питання отримання документів для дочки пані Юлії залишається відкритим. Юристи громадської приймальні УГСПЛ не погодились з рішенням Галицького районного суду м. Львова та звернулися з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Львівської області, наводячи достатньо аргументів та доказів того, що свідоцтво про народження дитини може бути видано Україною без аналізу ДНК. Також юристи Української Гельсінської спілки з прав людини спільно з Фондом стратегічних справ мають намір створити передумови, які б системно вплинули та спростили процедуру засвідчення Україною документів, виданих на окупованих територіях.

підготувала Тетяна Гончарук