11 липня 2002 Дмитро Шабельник був засуджений до довічного позбавлення волі Житомирським апеляційним судом. 11 жовтня 2002 Верховний Суд України залишив вирок у силі. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року було визнано порушення прав Шабельника на справедливий суд у ході національних процедур.

30 квітня 2010 відбулося спільне засідання кримінальної палати і військової колегії Верховного Суду України з клопотанням адвоката Аркадія Бущенка про перегляд судових рішень за винятковими обставинами. У засіданні брали участь адвокат Аркадій Бущенко, що представляв інтереси Дмитра Шабельника, та заступник Генерального прокурора України Віктор Кудрявцев. Головував на засіданні Перший заступник Голови Верховного Суду України Петро Пилипчук.

Як з’ясувалося в ході сьогоднішнього засідання, крім клопотання адвоката до Верховного Суду також надійшло подання прокурора Житомирської області про перегляд судових рішень.

Можна, звичайно, поставити питання і про те, як розглядати участь члена Вищої ради юстиції України, що володіє певною дисциплінарної владою над суддями, з точки зору незалежності та неупередженості суду, що проводить судовий розгляд. Можна також дорікнути Верховному Суду в тому, що представник засудженого не був поставлений до відома про вступ у справу іншого боку – прокурора Житомирської області. Однак рішення Верховного Суду у цій справі перетворило ці питання в теоретичні і малозначні.

Обидві сторони посилалися на рішення Європейського суду і були згодні в тому, що свідчення Шабельника, отримані у порушення його права зберігати мовчання і права на захист є неприпустимими. Розбіжність полягала лише в тому, яким має бути результат перегляду за винятковими обставинами.

Житомирський прокурор, якого підтримав і заступник Генерального прокурора України Віктор Кудрявцев, пропонували Верховному Суду піти шляхом, уторованим рішенням Верховного Суду у справі Яременка від 31 липня 2009 року. Тобто виключити з судових рішень посилання на свідчення Шабельника, а самі рішення залишити в силі . Прокуратура вважала, що в справі є достатня кількість доказів, які дозволяють ухвалити вирок і без освідчень Шабельника.

Представник Дмитра Шабельника вважав, що прокуратура підштовхує Верховний Суд у черговий раз вийти за межі своїх повноважень і здійснити оцінку доказів, що є повноваженням лише суду першої інстанції і, за певних умов, суду апеляційної інстанції. Адвокат закликав Верховний Суд діяти тільки в рамках своїх повноважень, скасувати судові рішення у справі і направити справу до суду першої інстанції.

В результаті півгодинного обговорення Верховний Суд скасував ухвалу Верховного Суду України від 11 жовтня 2002 року і направив справу на новий касаційний розгляд.

Можна тільки вітати рішення Верховного Суду, який, після фальш-старту в справі Яременка, переглянув свої погляди на природу розгляду за нововиявленими обставинами і залишився в рамках своїх повноважень, виконуючи рішення Європейського суду з прав людини. Потрібно мати на увазі, що розгляд у Верховному Суді по цій категорії справ є фактично апеляційним розгляд, у ході якого сторони можуть представляти і оскаржувати докази. Це дає Дмитру Шабельник серйозні можливості більш справедливого вирішення його справи.