27 липня 2021 року відбулася пресконференція “Крим без правил: окупована власність. Презентація Тематичного огляду”, яку організували ГО “Регіональний центр прав людини” та ГС “Українська Гельсінська спілка з прав людини”.

Тематичний огляд “Крим без правил” присвячено питанням дотримання Російською Федерацією як державою-окупантом прав власників майна, розташованого на території Кримського півострову. Пропонуємо вашій увазі короткий огляд ключових тез заходу.

Учасниками заходу були: Олександр Павліченко – виконавчий директор ГС “Українська Гельсінська спілка з прав людини”; Роман Мартиновський – адвокат, експерт ГО “РЦПЛ”; Катерина Рашевська – юристка ГО “РЦПЛ”; Максим Тимочко – адвокат “УГСПЛ”; Микола Кіккас – адвокат, експерт ГО “РЦПЛ”; Дарина Підгорна – юристка ГО “РЦПЛ”; Сергій Мокренюк – модератор.

Правозахисники зафіксували понад 3700 випадків позбавлення кримчан права на землю в Криму, що здійснювалося окупаційною владою Російської Федерації. Про це повідомив адвокат, експерт ГО “Регіональний центр прав людини” Роман Мартиновський.

Ми провели моніторинг у судовій сфері. Це дозволило ідентифікувати 3 984 жертви порушення права власності в окупованому Криму”, – сказав Мартиновський і додав, що йдеться лише про фізичних осіб і невелику кількість юридичних осіб.

“З цієї кількості жертв 3  728 позбулися права власності на свої земельні ділянки, а 256 втратили нерухоме майно через його пошкодження, знесення органами окупаційної влади”, – відзначив адвокат.

За його даними, найбільше від цих дій постраждало населення міста Севастополя. “Загальна кількість жертв складає 95,2%“, – підкреслив Мартиновський.

За наявними даними, найбільше порушень сталося впродовж 2017 року, коли окупаційні суди ухвалили більше 70% рішень у всіх справах, які розглядалися “судами” на окупованій території впродовж 2014-2019 років.

“Влада Севастополя застосувала два “інноваційні” підходи. По-перше, вони уклали договір з приватною юридичною компанією, який передбачав подання щонайменше 2500 позовів проти фізичних осіб, власників земельних ділянок, і приватна юридична компанія робила це за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, тут цинічний підхід влади, коли вони примушують населення окупованої території сплачувати податки і за рахунок цих коштів, які населення сплачує, вони ще й позбавляють це населення права власності на їх майно”, – зазначив адвокат.

“Друга “інновація” окупаційної влади полягала у тому, що на запит так званих “прокурорів” на окупованій території архів міста Севастополя надавав довідки-відповіді про те, що у матеріалах архіву відсутні оригінали розпоряджень відповідних українських органів державної влади, на підставі яких громадяни отримували право власності на земельні ділянки. І незважаючи на те, що у людей були оригінали цих документів на руках, тим не менше, (в окупаційній владі) погоджувались з тим, що оригінали відсутні, і приймали рішення про позбавлення права власності людей на землю”, – наголосив Мартиновський.

Він сказав, що це була одна з найпоширеніших причин, чому окупаційні “суди” позбавляли людей права власності на земельні ділянки.

“Нами зафіксовані випадки масових переписувань текстів судових рішень, в яких змінювалося лише прізвище жертв і адреси земельних ділянок. В іншому ці рішення не відрізнялися одне від одного”, – додав адвокат.

Продовжуючи тему порушення прав людини в Криму, адвокат  УГСПЛ Максим Тимочко зауважив, що в цій доповіді приділена й увага питанню порушення прав громадян України та інших держав у контексті ухвалення Указу Президента РФ від 20.03.2020 № 201 “Про внесення змін до переліку прикордонних територій, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть володіти за  правом власності земельними ділянками, затверджений Указом Президента Російської Федерації від 9 січня 2011 р №26”.

Цим документом Президент Російської Федерації Володимир Путін відніс практично всю територію Кримського півострову до т.зв. «прикордонних земель Російської Федерації.

Що це означає на практиці? М. Тимочко розтлумачив, що відповідно до російського законодавства громадяни іноземних держав не мають права володіти земельними ділянками на цих прикордонних землях. На них, відповідно цивільного кодексу і земельного законодавства, покладається обов’язок відчужити таку земельну ділянку протягом одного року. У випадку, якщо вказані громадяни не дотримаються цього обов’язку, така земельна ділянка може бути примусово продана з публічних торгів або примусова експроприйована на користь муніципальної / федеральної влади.

Та компенсація, яка передбачена російським законодавством, дуже далека від ринкової вартості цієї землі.

На думку адвоката, масштаби цієї проблеми є досить суттєвими – жертвами цього порушення стали громадяни 55 країн. Найбільша кількість жертв – серед громадян України. Наприклад, на території Кримського півострову, за даними окупаційної влади, близько 12000 громадян підпадають під дію даного Указу і в них може бути відібрана земельна ділянка. З них – 11572 особи – громадяни України. Проте, громадяни 24 країн Ради Європи також підпадають під дію Указу. Серед них найбільше громадян Німеччини, Вірменії, Естонії, Литви, Латвії, тощо.

Не всі громадяни «видимі» для окупаційної влади, тому що не всі перереєстровували свої земельні ділянки. Тому російська влада буде продовжувати робити т.зв. «інвентаризацію» земельних ділянок і шукати тих, хто не перереєструвався, а таких дуже багато (зокрема і 40 000 внутрішньо переміщених осіб, багато хто з них не виконував вимоги земельного законодавства Російської Федерації).

Ця ситуація є одним із небагатьох яскравих прикладів інтернаціоналізації проблеми порушення прав громадян на окупованих територіях. Дуже часто в медійному просторі можна зустріти думку про те, що порушуються тільки права громадян України, але звіт показує, що це не так.

В тематичному огляді правозахисники зафіксували статистику, але, лише ту, яка була висвітлена самими окупантами. Напередодні публікації даного звіту інформація, яка була заархівована і задокументована, зникла з офіційних сайтів Російської Федерації. Вони побачили, що проблема фіксується, факти документуються.

Указ давно набув чинності – ще у 2020 році. Але негативні наслідки, які він за собою тягне, наступають з 20 березня 2021 року. Бо з цього моменту окупаційна влада «має право» пред’явити позов щодо громадян, які є власниками цих земель і забрати землю. Важливо, як це буде відбуватися: невідомо, як окупаційна влада буде повідомляти громадян України і іноземців про такий процес. За загальним правилом це має відбуватися відповідно до міжнародних угод. Вони визнають Крим своїм, ніби, і мають повідомляти нас через міністерство юстиції, а міністерство юстиції – повідомляти наших громадян. Те саме стосується й іноземців. Може бути так, що повістки будуть напрявлятися за адресою знаходження земельної ділянки і ці судові процеси будуть певним чином в тіні.

В свою чергу, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко зауважив, що, має бути врахований один ключовий момент – консолідована претензія з боку держави за порушення права власності держави на окупованій території. Правозахисник навів приклад ПАТ НСТУ, частина фондів є на окупованій території і на непідконтрольній території. Це один з прикладів того, як неможливо повністю встановити балансову вартість великої структури, тому що активи перебувають у непідконтрольному режимі.

На його думку, дуже багато українських державних органів має цю проблему. І це питання: як звести в один великий реєстр окуповану, непідконтрольну власність і заявити претензію.

Переглянути відеоверсію заходу можна тут.

Скачуйте текст тематичного огляду, натиснувши ТУТ

Підготовлено за матеріалами https://www.ukrinform.ua.