Михайло разом із великою родиною мешкав у Торецьку Донецької області, було йому 35 років і мав він невеличку приватну справу. Але, коли у 2014 році розпочався військовий конфлікт, містечко потрапило під обстріли і сильно постраждало. Врешті українська армія вигнала терористів із Торецька. Відступаючи, вони розстріляли із танків міськраду, але відійшли недалеко: сьогодні до лінії фронту біля 5 кілометрів, тому у місто часто прилітають “гостинці” від Путіна.

Якось увечері десятого червня 2016 року Михайло разом із дружиною та чотирма дітьми лягли спати, але прокинулися майже опівночі від гучного вибуху, який струснув весь будинок. “В нього влучили артилерійські снаряди, – пригадує Михайло, – Стіни з одного боку були майже повністю знищені, від вибухової хвилі повилітали вікна, двері, розвалилися меблі та інші речі. Ми страшенно перелякалися, і просто дивом ніхто не постраждав”.

Зима наближалася, а отже треба було терміново робити ремонт. Михайло підрахував, скільки доведеться заплатити за відновлення стін, вікон, дверей та іншого і вжахнувся: сума виходила чималенька. Тоді він пішов до міськради, але там пообіцяли лише надіслати спеціальну людину, яка б уклала акт про знищення домоволодіння. “Ми зверталися до органів влади і у районі, і в області, але жодної допомоги так і не отримали, – пригадує Михайло, – Проблема у тому, що жоден чиновник не може або не хоче встановити, хто ж саме обстріляв мій будинок”.

Врешті чоловік звернувся до групи місцевих юристів, яку підтримує Українська Гельсінська спілка з прав людини. Вони надають безоплатну правову допомогу всім постраждалим від обстрілів на сході України. Адвокат Чугуївської правозахисної групи Іван Мудраченко каже, що наразі ця справа знаходиться у Краснозаводському райсуді Харкова, а розглядати її почнуть у жовтні. Перспективи у справи вкрай туманні, адже, за словами Івана Мудраченка, суди просто не мають бажання розглядати позовні заяви такого типу і відкладають їх під будь-якими приводами. “Від 2016 року нам не вдалося ще пройти розгляд жодної справи навіть у першій інстанції, – каже юрист, – відповідачі затягують все, долучають нових осіб, перекладаючи провину на них, пишуть прохання на перенос справи на інші дати”.

Справа в тому, що серед відповідачів вказана держава Україна у особі Міністерства юстиції, Держказначейства, СБУ та інших органів. Це може виглядати дивно, адже обстріли цілком могли відбуватися з боку терористів. До чого тут, здавалося би, Україна? Вся справа у статусі військових дій на сході України, які у нас визнані “Антитерористичною операцією”, а отже вони потрапляють під визначення статті 19-ої Закону України “Про боротьбу із тероризмом”. Там написано: “Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом”. Тобто сьогодні заплатити має держава, а коли терористів упіймають, то вони вже будуть відшкодовувати все власним коштом.

“Ми надіслали запит у Київ до Генпрокуратури у Відділ по боротьбі із тероризмом, щоб Михайла внесли до списку постраждалих, які у майбутньому зможуть отримати компенсацію, – сказав Іван Мудраченко, – Існує одна справа, куди постійно додають постраждалих. Цей документ ми також додамо до нашої позовної заяви”.

Адвокати порадили Михайлу вказати мінімальну суму необхідної компенсації матеріальної шкоди, щоб судовий збір був невеликим. У подальшому до справи буде докладений свіжий звіт від експерта, який прямо зараз знов оцінює розміри пошкоджень. Взагалі ця цифра буде уточнюватись ще неодноразово.

А чи є в українському бюджеті гроші, щоб виплатити їх Михайлу та багатьом іншим постраждалим? Нещодавно видання УНІАН надіслало щодо цього запит до Міністерства фінансів України. Відповідь була така: “На сьогодні нормативно-правові акти, які б регулювали порядок, критерії та розміри відшкодування фізичним особам шкоди, завданої внаслідок бойових дій відсутні, а тому вирішити питання щодо виділення з державного бюджету коштів на відшкодування (компенсації) витрат громадянам, у яких повністю або частково зруйновано житло внаслідок бойових дій, немає законодавчих підстав”. А отже, якщо навіть суд і винесе рішення на користь Михайла, то коштів для його виконання не знайдеться.

Проблема справи Михайла та багатьох інших постраждалих від обстрілів у застарілому законі “Про боротьбу із тероризмом”, який ухвалювався ще у 2003 році, коли українці ще не стикалися із масовою підтримкою тероризму з боку Росії. Звісно, з тих пір у закон внесли багато поправок, але головної статті вони так і не торкнулися, а саме: питання, хто ж і як має відшкодовувати збитки від численних терактів? Шляхів вирішення тут є декілька. Наприклад, у якості компенсації можуть пропонуватися державні облігації, пільгові кредити для постраждалих чи внесення у список для першочергового надання закордонної гуманітарної допомоги. Поки що ж у судді є лише один шлях – діяти по закону, тобто: Україна відшкодовує сьогодні, терористи повертають… у майбутньому.

Підготував Олег Шинкаренко , Журналіст Української гельсінської спілки з прав людини для Lb.ua

Фото: facebook.com/ato.news