УГСПЛ продовжує серію інтерв’ю з правозахисниками України щодо проблематик, пов’язаних з захистом найбільш уразливих та стигматизованих груп населення в умовах протидії пандемії covid-19. До вашої уваги інтерв’ю з керівником ГО “Правозахисний ромський Центр” Володимиром Кондуром.

Розкажіть про діяльність Правозахисного Ромського Центру. В яких напрямках працює очолювана Вами організація?

Наш Центр був створений у 2014 році. Наша діяльність направлена на правову безоплатну допомогу незахищеним верствам населення за напрямками: паспортизація, супровід у судових органах та ДМС для отримання паспорту громадянина України; освіта ромських дітей, доступ до освіти; розвиток активізму серед ромської молоді, проведення тренінгів та різних платформ навчання.

Чи змінилося ставлення до ромів в Україні, порівняно з 2013 роком, до Революції Гідності?

Ставлення влади змінилося, що перейшло у більш якісне спілкування на офіційному рівні з громадськими організаціями та органами влади. Щодо ставлення населення до ромів за цей період, то тут ми маємо тільки погіршення. Причиною цього стали такі фактори, як війна на сході України, економічна криза, політична криза та проблеми з реформою децентралізації влади. Всі ці фактори за весь цей період погіршили ситуацію для всього населення, і це, у свою чергу, вдвічі відчувається на незахищених верствах – як у психологічному, так у фізичному вигляді.

Які правопорушення або злочини найбільш часто скоються стосовно представників ромської національності?

Мова ворожнечі, потім дискримінація через створення бар’єрів у доступі до якісної освіти, до працевлаштування, до медичної допомоги, далі найтяжчі – фізичні напади.

Який відсоток з цього складають злочини на ґрунті ненависті?

Приблизно 50%, і це тільки наші спостереження, і те що нами було виявлено. Багато потерпілих просто не говорять про це, або не звертаються в поліцію.

Якою є позиція Правозахисного Ромського Центру щодо механізму протидії злочинам на ґрунті ненависті?

Ми маємо чітко розуміти, що роми – це одна з самих вразливих верств населення в Європі. Для цього наш центр намагається попереджати такі злочини через просвіту населення. Також ми працюємо з поліцією та органами влади, проводимо з ними тренінги з конфліктології та  дискусії на цю тему. Нам дуже важливо щоб ЗМІ не підтримували правопорушників – це тягне дуже великі наслідки для всіх. Зараз ми створюємо правозахисну групу з ромських активістів для покриття більшої території, де можуть бути правопорушення. Це забезпечить нам можливість реагувати швидко з протидією правопорушенням, або вже з фіксацією та супроводом таких кейсів.

Чи буде корисна база символів ненависті для протидії таким злочинам?

Таку базу треба робити, і зараз ми з партнерами допрацьовуємо щось подібне для подальшого нагляду за ситуацією та розвитком протидії.

Володимире, Ви були запрошені в якості спікера на другу конференцію громадських організацій під назвою “Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка”. Із введенням карантинних обмежень другу конференцію з серії було перенесено на літо, але зараз Ви можете поділитися головними тезами свого виступу.

Головне для мене, щоб вразливі групи відчували свою захищеність, і влада повинна ці обов’язки виконувати. На сьогодні ці групи не мають захисту, мало того, влада в окремих випадках ще і підтримує праворадикальні групи. На мою думку, це дуже небезпечно. Сьогодні політика влади не підтримує національні меншини, ми не маємо програми для культурного та освітнього розвитку нацменшин. До того ж треба усвідомлювати, що роми не мають в світі своєї окремої держави, як інші національності в Україні, тому роми розраховують тільки  на нашу владу.

Сучасний світ знаходиться під впливом коронавіусу. Чи відомо Вам, як пандемія вплинула на дотримання прав ромів?

Фактично третина населення ромів вже десятки років знаходиться в ізоляції, і за час карантину права ромів продовжують порушуватися, як з боку чиновників, так і з боку праворадікальних угрупувань. Це і висловлювання в ЗМІ, і напади на тимчасові поселення, і додаткова ізоляція ромів, коли «карантин» запроваджується, наприклад, тільки на вулиці де живуть роми, хоча треба було ізоляцію зробити всього села. Загалом дуже складним є економічний стан. Проблема в тому, що більшість ромів працювала неофіційно на тимчасових або сезонних роботах і частина їздила за кордон. Все це припинили і люди вже не мають коштів, а від держави допомоги таким людям не надають.

Що б Ви порекомендували для підвищення ефективності правозахисної адвокації в умовах карантину?

Складне питання, але спробую відповісти. Головним тут має бути налагодження комунікації правозахисних центрів з населенням, особливо в сільській місцевості, де зараз не існує інтернету і якісного мобільного зв’язку. Потрібен постійний моніторинг ситуації через своїх представників та активістів на місцях для виявлення правопорушень. Треба активно реагувати на правопорушення через звернення в поліцію, і тут треба підключати міжнародні інститути прав людини та партнерські організації з досвідом такої роботи. Враховуючи карантин і такі обмежені умови, звичайно треба перевести роботу в онлайн режим та тримати в тонусі всі напрямки діяльності.

Фото legalaid.gov.ua