1 квітня о 15:00 в Одесі відбудеться засідання в апеляційному суді у справі щодо нападу на громадського активіста Віталія Устименка у 2018 році. Віталій буде оскаржувати вирок для нападників: їм дали умовний термін у 2 роки за “хуліганство”. Організаторів не знайдено. Устименко пов’язує напад із громадською діяльністю, але ЗаЩо на нього напали?

Устименко проти криміналітету

Одеська область другий рік поспіль посідає друге місце у рейтингу за переслідуваннями активістів. Про це правозахисні організації писали у дослідженнях про становище правозахисників та активістів у 2019–20 роках. Протягом 2017-18 років ініціатива “Хто замовив Катю Гандзюк” повідомляла про 55 нападів на активістів, з яких 12 сталися у Одеській області. Справа активіста Віталія Устименка у тому числі. 

Зараз Устименко очолює всеукраїнську організацію “Автомайдан”, разом із членами якого займається реформуванням державних органів влади та боротьбою з корупцією. Останній напрям активізму правозахисники назвали найнебезпечнішим – через боротьбу з корупцією на активістів нападають найчастіше.

“Місцева фінансова група почувається комфортно та немає жодних проблем із органами влади. Представницькі органи належать їм, тому вони швидко наживаються на місцевому бюджеті та багатоповерхівках, – розповідає Устименко.

Під “фінансовою групою” Віталій розуміє чинного голову Одеси Геннадія Труханова, скандального бізнесмена Володимира Галантерника та їх прибічника Олександра Ангерта. Всі вони – представники кримінального світу 90-х, каже Віталій. Зважаючи на те, що власниками незаконних забудов, на думку Віталія, є саме ці люди, то фактично Устименко виступав проти криміналітету.

Без нападів, але з мільйонними позовами

ТРЦ та багатоповерхівки з’являються не одразу, розповідає Віталій. Спочатку одеська влада доводить історичні будівлі та території суспільного користування до занедбаного стану. Потім передає їх в довгострокову оренду і далі землі “готують” до забудови. За цією схемою намагались забудувати Літній театр. 

Одесити виходили на протести та судилися з підприємством орендатора “Солінг”, яке пов’язують із Володимиром Галантерником. Громадська активність стала перепоною для забудовника, тож “Солінг” судився з 13-тьма активістами, через те, що вони нібито пошкодили майно театру. За це забудовник вимагав 1 мільйон гривень із кожного, у тому числі й з Устименка. 

Адвокат від УГСПЛ Олексій Мельников представляв інтереси Віталія та ще трьох активістів. Він назвав справи “надуманими”. Проте адвокат домігся позитивного для активістів рішення – справи виграли, за деякими позовами на інших активістів суди ще тривають.

Віталій каже, що за останні роки у громадського сектору з’явилося захисне крило –  доброчесні юристи, які допомагають активістам відстоювати суспільні інтереси. На жаль, це не захищає від фізичної розправи.

Напади

Віталій відкрито критикував очільника Одеси. 

У лютому 2018 року НАБУ і САП оголосили підозру Труханову у заволодінні коштами міського бюджету. У суді міському голові Одеси обирали запобіжний захід і вирішили відпустили на поруки народного депутата Дмитра Голубова. Тоді Устименко назвав Труханова “сепаратистом та корупціонером”. Прямо у будівлі суду на Віталія напали тітушки та побили. А через чотири місяці стався другий напад.

5 червня 2018 року двоє чоловіків із ножем напали на Віталія Устименка. Це сталося вдень біля одеської філії Суспільного, де Віталій тоді працював ведучим. Він дістав ножове поранення у стегно, також Устименку розбили голову. Віталій звернув увагу на те, що нападники “наносили точні удари в голову та по ребрах”. Відбитись від кривдників активісту допоміг його друг Михайло Кушнір, з яким він вийшов із роботи.

Віталій вважає, що напад планували заздалегідь. Його готували близько двох місяців, зазначає активіст. Устименко неодноразово помічав, що за ним стежать. Але погрози стали невід’ємною частиною життя активіста, тому Віталію “було важко оцінити міру загрози”.

Слідство: знайшли тільки виконавців

Нападників затримали у вересні 18-го. Ними виявились колишні бійці АТО Станіслав Руденко та Юрій Гаврилюк. Руденка вже судили за крадіжку зброї – він отримав умовний строк, після чого продовжив службу. Із Гаврилюком він познайомився на тренуванні у полку “Азов”, а далі разом служили у 54-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Але у березні 2018 року вони самовільно залишили службу, за що на них завели кримінальну справу, розповідає Устименко.

Ймовірним організатором нападу міг бути Євген Лісицький, каже Віталій. Про нього відомо лише те, що він родом з Житомира, але останній рік перед нападом жив в Одесі. Хто він такий і чому він замовляв активістів, у потерпілого та адвокатки інформації немає. 

За словами Устименка, Євген Лісицький зв’язувався телефоном з виконавцями протягом березня та квітня, а також був недалеко під час нападу. У справі його допитували як свідка. Лісицький заперечував свою причетність до нападу і свідчив, що на місці злочину опинився випадково, розповідає Устименко.

Євгена Лісицького підозрювали у причетності до іншої справи. Мова про напади на активістів Михайла Кузаконя та Григорія Козьму. На автівку активістів наїхала вантажівка. Григорій Козьма, який був у машині, встиг вискочити з неї – активісти не постраждали. У цій справі Лісицького затримували за незаконне зберігання зброї і деякий час він перебував у СІЗО, але згодом його випустили під заставу.

Окремо поліція Одеської області порушила провадження щодо замовників нападу. Устименко домігся того, щоб цю справу передали до Головного слідчого управління СБУ, бо вважав, що в Одесі будуть розслідувати справу упереджено. Після призначенні Ірини Венедіктової за наказом Генеральної прокуратури справу повернули в Одесу. Устименко вважає, що “там справа і помре”. 

Загалом слідство було неефективним, каже адвокатка Світлана Попова, яка представляла інтереси Устименка у цій справі. За її словами, для розслідування нападу на Віталія як “замаху на вбивство” слідство не знайшло достатньо доказів. Через це на останньому з судових засідань справу перекваліфікували на “хуліганство”. 

Нападники вийшли на волю

На останньому засіданні, яку відбулось 7 грудня минулого року, Приморський суд Одеси звільнив з-під варти обвинувачених Станіслава Руденко та Юрія Гаврилюка та присудив їм по 4 роки ув’язнення, два з яких – умовно. Під час досудового розслідування та розгляду справи по суті, а це тривало два роки, нападників тримали під вартою. Тож суд вирішив, що половину вироку обвинувачені вже відбули. Натомість прокуратура вимагала 10 років позбавлення волі. 

Суддя мотивував вирок “воєнним синдромом” у нападників та побажав засудженим “повернутися до мирного життя й надалі служити Батьківщині”. 

Віталій Устименко вважає, що вирок суду несе загрозу для інших громадян, бо обвинувачені – “небезпечні для суспільства люди, які можуть отримати нове замовлення і вбити когось умисно чи випадково”.

Представниця потерпілого Світлана Попова назвала вирок занадто м’яким та несправедливим. На судових засіданнях нападники поводили себе цинічно, зневажали присутніх, каже адвокатка, та не сприяли розслідуванню. Суд мав би враховувати ці факти, а також наявність інших кримінальних справ щодо нападників, зауважила Попова.