На сайті Луганського територіального управління Держгірпромнагляду з’явилася цікава інформація: http://www.lugtu.lg.ua/ua/news/110405-01.html під заголовком: «Шахтарів-порушників правил безпеки в Луганській області одягають у сигнальні жилети і відправляють на роботи з прибирання території». Повідомляється, що на шахті «Дуванна» (Об’єднання «Краснодонвугілля») адміністрація офіційно ввела нову практику дисциплінарних покарань для робітників. Помаранчевий жилет з написом на спині «Я – порушник” плюс примусові роботи тепер, за задумом керівництва шахти, стануть хорошим виховним засобом для недбайливих працівників.

Втім, практика не нова. Різноманітні форми таврування різного роду «порушників» – від рабів-утікачів і злочинців до євреїв у гітлерівській Німеччині та невірних дружин і сучасному Ірані «мітили» і «мітять» для науки іншим. Від випаленого тавро на лобі і вимазиванія дьогтем до зірки Давида на спині і побиття камінням на площі. У Радянському Союзі колись теж знали толк в стигматуванні «стиляг і нероб» і різного роду «відщепенців».

Не сумніваюся, що «новий порядок» (Neuе Ordnung) на шахті «Дуванна» принесе роботодавцю бажаний результат: дисципліна покращиться і прибуток збільшиться. А якщо цей чудовий почин підхопити в порядку «капіталістичного змагання» по всій країні, – дивись, і дефіцит бюджету скоротиться.

Тільки от як нам бути з соціальними і моральними витратами такої нелюдської практики? Адже в будь-якому випадку (що в рабовласницькому суспільстві, що зараз) така практика катування – свідоцтво живучості в суспільстві архаїчних уявлень про людину, коли її свобода, гідність і права позбавлені безумовної цінності і влада може легко принести їх в жертву або на користь колективних інтересів, або на потіху якого-небудь начальника-самодура.

Примітно, що інформація на сайті теруправління виставлена ​​саме з пропагандистською метою – як доброчинна виховна процедура щоб уникнути гіршого: звільнення. І далі роз’яснення, що за рішенням керівництва шахти ініціювати подібну екзекуцію може «інспектор Держгірпромнагляду або інші особи, які здійснюють контроль за дотриманням норм промислової безпеки та охорони праці».

Як людина, що раніше працювала в шахті, можу стверджувати, що «серйозні порушення» правил безпечної праці, які можуть стати причиною аварій і загибелі людей, гірники допускають, як правило, тоді, коли роботодавець сам працю організує за принципом «давай-давай!». Так, у березні 2000 року на шахті ім. Баракова (Краснодон) загинуло 80 людей тому, що саме керівництво шахти змусило робітників у терміновому порядку проводити зварювальні роботи в тих гірських виробках, де був метан.

Надексплуатація шахтарів в потогінної системі праці давно стала нормою на сучасних шахтах: саме ця узаконена система присвоєння вартості праці та природної ренти – золота жила наших мільярдерів. Так що помаранчевий колір «сигнального жилета» краснодонського шахтаря-штрафника лукаво переморгується з червоною краваткою Ріната Ахметова.