В умовах збройного конфлікту, який сам по собі є насильством, гостро актуалізувалася і проблема домашнього насильства, від якого переважно страждають жінки. Поширення домашнього насильства спостерігається не тільки на території конфлікту, а й по всій країні: через стрес, викликаний війною, тривогу і психологічний стан демобілізованих учасників бойових дій після повернення їх з війни. Згідно відомчій статистиці Міністерства соціальної політики України, протягом 2015 року було зареєстровано 103101 звернення з приводу насильства в сім’ї. З них – 88 551 звернень від жінок.

Про можливий зв’язок між збройним конфліктом та випадками домашнього та гендерно-обумовленого насильства згадується і в доповіді Управління Верховного комісара з прав людини (далі – УВКПЛ, – ред.) за березень 2014 року по січень 2017 року «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом в Україні». Зокрема, в доповіді зазначено, що дослідження свідчать, що конфлікт може призводити до підвищення рівня домашнього насильства у зв’язку з припиненням надання послуг і руйнуванням механізмів перенаправлення, підвищенням терпимості до насильства у суспільстві, полегшенням доступу до зброї та посттравматичними стресовими розладами серед учасників бойових дій. Відсутність комплексної вихідної інформації та те, що статистика поліції про випадки домашнього насильства не розподілена за окремими показниками й те, що у ній не можна здійснити пошук, наприклад, за критерієм застосування зброї під час випадків насильства, або чи сталися ці випадки у сім’ях озброєних осіб або внутрішньо переміщених осіб, не дозволяє з впевненістю сказати, що збройний конфлікт сприяв зростанню поширеності домашнього насильства в Україні. Проте служби, які надають послуги жертвам насильства, зазначили УВКПЛ, як після початку конфлікту вони зареєстрували декілька випадків насильства, що можуть бути пов’язані саме з ним: протилежні політичні погляди членів сім’ї, які можуть призводити до фізичного або психологічного насильства; ситуації, коли чоловіки забороняють своїм жінкам виїжджати за межі території, що контролюється озброєними групами; та випадки домашнього насильства у сім’ях демобілізованих військовослужбовців. Водночас, оцінити масштаб такого явища складно через відсутність даних станом на початок конфлікту. Національна поліція також не реєструє застосування зброї у випадках домашнього насильства, або домашнє насильство, вчинене у родинах військовослужбовців або ВПО.