Як міліція любить бізнес. І бізнесменів
25.05.2007
Головко Олександр Анатолійович – підприємець, бізнес якого час від часу непокоять правоохоронні органи. Передостаннього разу, приблизно пів року тому, я намагався безуспішно супроводити його до оперів міського УБЕЗу, коли його ввосьме чи вдев’яте викликали як свідка у власній справі (стосовно підприємницької діяльності). Представився його адвокатом по телефону з прохідної, почув у відповідь вічне, що свідок не має права на правову допомогу, а вони моєї присутності не потребують, посперечався трохи, врешті-решт домовились, що зараз хтось до нас спуститься… Після годинного очікування знову зателефонував кудись туди, попередив, що ми з Головком ідемо і після безрезультатної спроби засвідчити у чергового на повістці факт нашого годинного знаходження в Управлінні, відбули до прокуратури писати скаргу. Звідти була відповідь, що факти порушень підтвердились і вжиті заходи справді мали наслідком піврічний період спокою.
16.05.2007 року під час контрольної закупки (вони торгують якимись
вітамінізованими продуктами типу пальмової олії з доставкою) десь на
лівому березі був затриманий і доставлений до Дарницького райвідділу працівник
Головка Семинога Денис. На пропозицію невідомих, які назвались
міліціонерами, зустрітись Головко погодився, але місце на всяк випадок
призначив на прохідній МВСУ на Богомольця. Там в результаті “невеличкої
спецоперації” він і дав о 20 год. 30 хв. добровільну згоду „пройти”, тобто
проїхатись до райвідділу.
Там у каб. № 309 його опікали троє. Як пізніше з’ясувалось, це були начальник
карного розшуку Коз’яков та його підлеглі Сквира В.О., Волинець В.Я. Після
того як їх постійні зауваження сидіти рівно, не дьоргатися, руки тримати
по швах тощо переросли в „перевірку” паспорта Головка на предмет підробки
шляхом відривання фото , він зателефонував своєму шкільному товаришу,
Голові Київського юридичного товариства О.Березюку і попросив про
допомогу.
Це останнє, що Головку було дозволено. За декілька хвилин, коли адвокат Ю.
Мартиненко на прохання Березюка зв’яжеться з Головком і попросить
контактувати від його імені з операми, Коз’яков виб’є з його рук телефон і
нанесе перший удар кулаком в голову.
Далі цитую Головка з його офіційної заяви:
„ Я підвівся зі стільця і зробив спробу віддалитися від Коз’якова
на безпечну відстань, в цей момент на мене накинулися два інших міліціонери.
Потім в кабінет заскочили ще 3-4 міліціонера і підключилися до мого
побиття.
Били руками і ногами по голові та інших частинах тіла, а Коз’яков,
„піймавши кураж”, навіть схопив стілець і декілька разів вдарив ним мене.
Після того як я знепритомнів, на мене наділи наручники і залишили
лежати на підлозі. Коли я прийшов до тями, то перше, що почув, пропозицію
одного з „катів” до інших вколоти мені у вену якийсь препарат (здається
трамадол), який знаходиться у нього у сейфі. Але цього, на щастя, не
відбулось.
Моє самопочуття погіршувалось і я попросив викликати мені лікаря,
на що отримав відповідь від Сквири В.О., що найкращий лікар – гумовий
кийок начальника карного розшуку. Після того як я підвівся і сів на стілець,
переді мною поклали ручку та листок і у жорсткій формі запропонували
писати явку з повинною. Я відмовився. Мені знову почали погрожувати та вимагати
написання явки. Це тривало більше 2-х годин. Потім мене посадили в камеру,
не надавши ні медичну допомогу, ні адвоката.
Наступного дня, 17.05.07р. близько полудня, мене привезли до
Дарницького райсуду, де суддя Бець О.В., незважаючи на всю абсурдність
звинувачення, що нібито я, прийшовши з власної волі до РУ, накинувся з
кулаками на 6-х міліціонерів , виніс обвинувальну адмінпостанову по ст. 185
КУаП і піддав арешту на 3 доби.
У приміщення суду мені стало зовсім погано, я почав втрачати
свідомість і адвокат Мартиненко викликав мені швидку допомогу, лікарі якої
засвідчили численні травми голови, грудної клітки та лівої руки, а також
значне підвищення кров’яного тиску та частоти пульсу. Це все відбувалось у
коридорі Дарницького суду і навколо знаходилися майже всі співробітники
карного розшуку у повному складі на чолі з заступником начальника
Дарницького РУ (прізвище невідоме). Всі вони разом переконали лікарів не
везти мене на рентген. Лікарі обмежились знеболювальним уколом.
Аналогічно міліціонери вчинили, коли в них виникла потреба
перевезти мене в ізолятор на вул. Ремонтній.
Окремо хотів би відмітити намагання співробітників карного
розшуку, шляхом службового підлогу, створити мені негативний образ перед судом.
Вони не знайшли нічого кращого, ніж підкласти до моєї справи відомості про іншу
людину, анкетні дані якої майже повністю збігаються з моїми, але яка
являється членом ОЗГ і з 1999 р. знаходиться у розшуку. І хоча адвокат
Мартиненко звернув на це увагу суду, все ж даний факт ніяк не вплинув на
рішення судді Бець.
Під час мого перебування в ізоляторі на вул. Ремонтна, на мене
продовжували чинити тиск. Викликали на допити, знову ж таки не представляючись. При
цьому фотографували, записували на плівку, погрожували поширити повідомлення в
ЗМІ, що я ніби-то шахрай…”.
Чого не має істотного в заяві?
Перед тим як відвезти Головка на Ремонтну, йому доступно
натякнули на які умови утримання в ІТТ РВ він може розраховувати, якщо його через
скарги на здоров’я там на приймуть. Після всього вище описаного скарг
логічно вже не було жодних – ізолятор на ДВРЗ приймає арештанта зі
зламаною рукою.
17.05.07 близько 19.00 вечора там відмовляються допустити лікарів
швидкої до Головка за відсутністю потреби. Не надається медична допомога
Головку і в наступні дні, причому навіть після урядової телеграми
Стретовича на ім’я Цушка від 18 травня: „Затриманому у приміщенні УВС завдано
тілесних ушкоджень, зокрема перелому руки, струсу головного мозку, перелому ребер”.
Після повного відбуття встановлених судом 3 діб арешту, вийшовши
22.00 год. 19 травня з ізолятора, Головка відразу було госпіталізовано до
стаціонару: <<ЗЧМТ. Сотрясение головного мозга. Ушиб мягких тканей левой
височно-теменной области головы. Перелом шиловидного отростка левой
лучевой кости без смещения. Ссадины обоих предплечий и голеней. Ушиб левой
половиныгруднойклетки>>. На сьогоднішній день чекаємо результати
офіційного зняття побоїв.
Слід також декілька слів сказати про дивну поведінку прокурора
відділу міської прокуратури Ярошука М.П., який провадить дослідчу
перевірку заяви Головка. Після довгого з’ясування підстав супроводження Головка
адвокатом, гортання Конституції і спільного з адвокатом читання статті 59,
нарешті, звертаючись до викликаного заявника, прокурор раптом втрачає
бажання опитувати останнього, позаяк йому все тут стає зрозумілим у
господарській діяльності Головка і питань з цього приводу у нього немає.
ОТАКОЇ!!!
Декількахвилинна німа сцена після такого зізнання прокурора мала місце не
далі як вчора.
Але і це ще не все. Впевнений, що вам небезінтересно буде довідатися про
деякі інші факти цієї, не можу не процитувати Подерев’янського, пацаватої
історії. Семинога Денис також був визнаним винним у вчиненні злісної
непокори (ст.185 КпАП), але суд до нього був милостивим – обмежився
штрафом.
Проте син адвоката Головка молодший Мартиненко Максим вповні розділив долю
клієнта свого батька з тією, слава Богу, різницею, що його побиття не мало
подібних наслідків. Будучи належним до однієї із вразливих категорій, його
було затримано 17 травня 2007 року співробітниками карного розшуку
Дарницького РВ через декілька годин після суду над Головком за участі його
батька. Під час відбування 3-добового арешту за ту ж саму непокору до
нього на ДВРЗ також вчащали гості, даючи недвозначно зрозуміти дійсні причини
його проблем (цитувати з огляду на жіночу присутність не буду). Однак ще до
збігу 3-добового терміну Мартиненка М. було супроводжено до Дарницького РВ і
відібрано підписку за начебто вчинену під час арешту крадіжку.
P.S.
Впродовж років я не перестаю повторювати, що більше винними за стан справ
цій галузі є не „мєнти”, а прокурори і найбільше – судді. Як виняток, я
готовий зрозуміти насильство опера до зухвалого злочинця. Але як зрозуміти
суддю, Бець його прізвище, який відправив покаліченого Головка за
грати…….
Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.