Міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов наприкінці березня в розмові з послом Німеччини в Україні зазначив: “Нововведення, які впроваджує Міністерство внутрішніх справ, будуть лише сприяти покращенню контролю за дотриманням прав людини”.[1]

 

То які ж нововведення ініціює міністр?

 

Анатолій Могильов вирішив, що напевно за дотриманням прав людини стежать забагато фахівців, і потрібно звільнити помічників міністра з моніторингу дотримання прав людини в діяльності міліції по областях.

 

Зокрема, 18 березня він підписав наказ про скорочення регіональних помічників міністра з прав людини. Дійсно, навіщо за дотриманням прав людини ще в регіонах стежити? Але цей наказ не був оприлюднений і навіть працівники управління про нього не знали. З понад 30 людей, що займалися моніторингом і постійно на пряму інформували міністра про порушення прав людині в областях, залишилося лише 5. Не багато, як для декілька тисячного міністерства та багатомільйонної країни.

 

Виходить, що коли міністр говорив згадані слова послу Німеччини, то в цей час фактично „таємно” вже підписав наказ про істотне скорочення помічників міністра.

 

На два відкритих звернення правозахисників, які виступили проти таких рішень міністра, відповідь досі не отримана. Хоча одне таке звернення було підписано 250 громадянами та організаціями.

 

Президент України у відповідь на звернення правозахисних організацій розкритикував таке рішення Міністра, назвавши його непродуманим. «Я не радив би вам економити державні кошти на правах людини», сказав Янукович. Але економний новатор Могильов проігнорував такі рекомендації.

 

Лише 7 квітня регіональних помічників міністра офіційно попередили про звільнення й ознайомили з відповідним наказом, хоча він був підписаний понад три тижні тому. Відповідно до Кодексу законів про працю вони мають відпрацювати ще 2 місяці з моменту ознайомлення з наказом. Однак заробітну плату на цей час їм урізали на половину. Знову ж наказ про це приймають 4 квітня, а повідомляють про це лише 13 квітня, хоча 7 квітня відбулася зустріч керівника апарату міністра з помічниками міністра.

 

Окрім того, з метою реалізації наказу про скорочення ще з 18 березня багатьох з помічників просто не пускають до робочих кабінетів,  відмовляють у службовому транспорті для проведення перевірок і тримають у інформаційні блокаді. Також блокується і їхня активність, наприклад, їх не запрошують на наради, не підписують приписи на діяльність мобільних груп. Фактично, їхня діяльність блокована практично по всій країні.

 

На звернення помічників міністра про неможливість здійснення своїх повноважень до керівника апарату міністра МВС, що відбулося на їхній спільній зустрічі 7 квітня, він обіцяє все владнати: надіслати відповідну телеграму на місця, щоби дати працювати помічникам міністра ще законні два місяці. Проте проходить тиждень і нічого не змінюється. Ніяких телеграм не було розіслано, хоча наказ про скорочення був поширений і реалізований миттєво.

 

При звільненні помічників міністра була запропонована ідея впровадження таких помічників з прав людини в областях на громадських засадах, якщо питання лише в грошах. Пропонувалося їм надати й певні повноваження щодо збирання інформації про порушення прав людини. Проте, дивлячись на те, як не дають працювати ще діючим помічникам міністра, існують великі сумніви щодо справжньої ефективної реалізації цієї ініціативи. Схоже міліції справді не до вподоби внутрішній контроль за порушеннями прав людини і поставлена мета його позбавитися.

 

Важко собі уявити, якими ж будуть наступні нововведення Могильова, направлені на покращення ситуації з правами людини?

 

Про одне з них вже стало відомо – це ініціювання запровадження іменних залізничних квитків. Цим самим міліція показала своє ставлення до всіх українців як до потенційних злочинців і яке місце тепер займають права людини в її діяльності.[2] Раніше, МВС відмовлялося від цієї ініціативи за рекомендацією Громадської ради при МВС з прав людини, що вказала на можливі порушення прав людини при цьому. Тепер міліцію вже нічого не стримує.

 

З іншої сторони відбувається повернення до радянської практики оцінки роботи працівників міліції через різноманітні формальні показники, наприклад, розкриття злочинів, кількість дактилоскопійованих осіб тощо. Хоча скасований два роки тому план розкриття злочинів не відновлений, але озвучені міністром МВС критерії оцінки місцевих управлінь та районних відділів міліції кажуть про неформальне повернення боротьби за показники.

 

Відомо, що така практика приводить до численних зловживань у вигляді провокації злочинів, катувань і жорстокого поводження, свавільних затримань, інших порушень та зрештою засудження невинних осіб. Оскільки, все визначають саме показники і від цього залежить твоя кар’єра чи премія, то досягатися ця мета буде будь-якими засобами. Саме тому їх і було скасовано раніше, щоби не стимулювати порушення прав людини. Не кажучи вже про те, що рівень злочинності у нас більший, ніж в Європі, а рівень розкриття злочинів у двічі більший, що говорить про певну штучність наших показників.

 

Чи торкнеться така політика й іншого механізму захисту прав людини в міліції – громадських рад при МВС та обласних управліннях МВС з питань дотримання прав людини. До цього часу вони не збиралися і чіткої позиції про їхнє подальше існування заявлено не було. Громадська частина Громадської ради при МВС вийшла з ініціативою провести засідання у 20-х числах квітня, проте чіткої відповіді про таку можливість до сьогодні не повідомлено.

 

З усього цього видно, що політика, що впроваджується в міліції, має мало спільного з політикою сучасної європейської поліції, а права людини все менше цікавлять правоохоронців. Про реформи у цьому випадку, як кажуть, не йде і мови.

 

Марина Говорухіна, Володимир Яворський

УГСПЛ

[1] http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=243343684

[2] Див. тут: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1271160291