До Хмельницької громадської приймальні УГСПЛ звернулась літня жінка, онуці якої було відмовлено у призначенні та виплаті адресної допомоги, на яку вона має право за законом як внутрішньо переміщена особа. Причина відмови — грошові кошти від імені дитини мають право отримувати лише законні представники — батько або матір. Та бабуся дівчинки не захотіла миритися з такою ситуацією і почала шукати вихід.

Через військовий конфлікт на Сході України Валентина Петрівна змушена була покинути Донецьк, місто де вона проживала, та разом з неповнолітньою онукою шукати притулку на Хмельниччині. На жаль, батьки дівчинки через певні обставини, виїхати з Донецька не змогли.

Оговтавшись трохи від пережитого, пані Валентина разом з онукою розпочали облаштовувати своє життя на новому місці. Отримали офіційний статус внутрішньо-переміщених осіб, знайшли житло. Життя потроху почало налагоджуватись. Облаштовуючи свій побут, зіштовхнулись з проблемою — онуці Валентини Петрівни відмовили у призначенні та виплаті адресної допомогти, на яку вона має право за законом як внутрішньо переміщена особа. Причини відмови були бюрократично надуманими — держслужбовці посилалися на те, що грошові кошти від імені неповнолітньої дитини можуть отримувати лише її законні представники — тобто батько або матір, але ніяк не бабуся. Прикметно, що бабуся мала на руках усі документи, які б дозволили їй представляти інтереси онуки — мати дівчинки попіклувалася про це заздалегідь та перед від’їздом дитини оформила у нотаріуса на ім’я бабусі довіреність, щоб та могла, у разі необхідності, представляти інтереси дитини. Проте Хмельницьке Управління праці та соціального захисту населення не розцінило цей документ як достатню підставу для призначення виплат та відмовило жінці та її онуці. Дитина з моменту реєстрації як внутрішньо переміщена особа не отримала жодної виплати.

Шукаючи допомоги, Валентина Петрівна звернулась до юристів Хмельницької громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. Тут жінці допомогли  підготувати відповідне письмове звернення до Хмельницького Управління праці та соціального захисту населення.

“Відповідно до норм Сімейного кодексу України, баба і дід мають право на самозахист внуків та мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх онуків. Ми проаналізували цілий ряд документів, зокрема норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Цивільного та Сімейного кодексів та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання  (Постанова Кабінету Міністрів України № 505). Та від імені бабусі дівчинки підготували відповідне письмове звернення на адресу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міськради” — розповідає Роман Рачок, юрист приймальні УГСПЛ.

Реакція Управління праці та соціального захисту населення не забарилася. Справа навіть не дійшла до суду. Оскільки Управління, розглядаючи звернення Валентини Петрівни, від імені матері дівчинки видало нову довіреність, в якій чітко було зазначено, що бабуся дитини уповноважена представляти інтереси онуки та одержувати адресну допомогу за 505 постановою Кабінету Міністрів України, яка передбачає надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.  Після чого виплати було розпочато, дівчинка почала регулярно отримувати щомісячні грошові кошти.