До сумської громадської приймальні УГСПЛ звернулась жінка-ВПО, яка розповіла, що її донька не може звільнитися з роботи. Працедавець просто відмовляється прийняти заяву про звільнення. Враховуючи те, що підприємство вже накопичило борг з невиплаченої заробітної плати, вона категорично вирішила змінити місце своєї роботи якомога скоріше, бо збирається переїжджати в іншу область, тож цікавилась, як можна це зробити. Особі було надано консультацію, як розірвати трудовий договір, окрім цього, УГСПЛ вважає за потрібне розповсюдити рекомендаційну пам’ятку, що робити в подібних випадках.

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника на підставі ст.38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) можливо за власним бажанням з поважних причин.

У такому випадку працівник не зобов’язаний повідомляти працедавця про звільнення за 2 тижні. Працівник має можливість бути звільненим у строк, про який просить (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

До таких поважних причин відносяться, зокрема:

– переїзд на нове місце проживання;

– переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

– вступ до навчального закладу;

– неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

– вагітність;

– догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;

– догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

– вихід на пенсію;

– прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Важливо: законодавством передбачено обов’язкове документальне підтвердження поважності причини для звільнення у двох випадках: неможливість проживання у даній місцевості та догляд за хворим членом сім’ї. Ці обставини повинні бути підтверджені медичним висновком.

Щодо документального оформлення поважності інших причин, то в законі немає вказівки на обов’язковість надання роботодавцю підтверджуючих документів. Закон також і не дає визначення, які причини можна враховувати як поважні, тому це питання вирішується у кожному конкретному випадку окремо.

Запис про звільнення у трудовій книжці також повинен проводитися із зазначенням поважної причини звільнення. Так, наприклад, до трудової книжки працівника роботодавцем вноситься запис: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку із переїздом на нове місце проживання, ст.38 КЗпП України». Дана вимога передбачена п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 р. №58.

Слід зазначити, що наявність поважних причин звільнення за власним бажанням враховується як юридичний факт при виплаті допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі — Закон № 1533) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації в державній службі зайнятості особи, яка звільнилася за власним бажанням з поважних причин. А особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону №1533 — з 91-го календарного дня.

У ст.38 КЗпП України зазначена ще одна підстава, з якої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням – невиконання роботодавцем законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору. Зараз, коли час від часу виникає проблема з невиплатою заробітної плати, ця норма стала актуальною, оскільки сам факт затримки заробітної плати є порушенням законодавства, а тому він може слугувати підставою вимагати звільнити працівника у той строк, що він вказав у своїй заяві. До речі, у випадку наявності заборгованості з заробітної плати слід звертатися з відповідною заявою до місцевого суду – ця категорія позивачів звільнена від сплати судового збору.

Написану заяву про звільнення необхідно зареєструвати в приймальні керівництва, а після реєстрації її потрібно подати на розгляд. Собі треба залишити копію заяви, на якій відмічена реєстрація, тобто дата і вхідний номер. Одночасно з цим, спосіб подання заяви на звільнення з боку законодавства не обмежується, а отже, заяву можна надіслати поштою чи телеграмою роботодавцю. Радимо надсилати її рекомендованим листом з описом вкладення.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, працедавець зобов’язаний провести повний розрахунок з колишнім робітником у день його звільнення.

Підготовлено в ГП УГСПЛ м. Суми

автор: Наталія Єсіна