«Побутує думка, що, оскільки Крим — окупований, то і всю відповідальність за порушення прав людини на півострові несе Російська Федерація як країна-окупант. Однак це не так. На жаль, за останні два роки українська влада також прийняла ряд нормативно-правових актів, які негативно впливають на ситуацію з правами кримчан, створюють бар’єри та звужують простір для реалізації прав і свобод на Кримському півострові, зокрема — свободи пересування та права власності», – заявила вона.

Координаторка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зазначила: «Зрозуміло, що сьогодні держава не має можливості у повному обсязі захистити права та інтереси громадян в Криму. Але Україна несе повну відповідальність за дотримання прав і свобод людини, в першу чергу, на підконтрольних їй територіях по відношенню до всіх громадян. Однак норми чинного законодавства закріпили дискримінаційну практику щодо громадян України, які проживають на окупованих територіях. Ці громадяни зіштовхуються із необґрунтованим обмеженням як фундаментальних прав і свобод людини, так і соціально-економічних прав на підконтрольних Україні територіях. Така дискримінаційна практика в жодному разі не сприяє реінтеграції окупованих територій».

Зокрема, правозахисники нарікають на постанову Кабінету Міністрів № 1035, яка набула чинності 15 січня 2016 року. Вона обмежує найменування і обсяг соціально значущих продуктів, що перевозяться громадянами з Криму і в Крим: сумарна вартість їх не може перевищувати 10 тисяч гривень і 50 кг на одну людину.

«Після прийняття цієї постанови в порушення Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» кримчани були практично позбавлені права на евакуацію свого майна та можливості користуватися ним на «материку», – заявила юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова.

Вона повідомила, що 26 вересня 2016 року Одеський окружний адмінсуд виніс постанову, якою визнано протиправною відмову відділу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України на пункті пропуску з Кримом внутрішньо переміщеній особі з її особистими речами, які не відносяться до переліку дозволених.

Не вирішується уже другий рік і питання щодо статусу “нерезидентів” для кримчан та пов’язані з ним проблеми у користуванні банківськими послугами.

«З сумом констатуємо, що питання щодо скасування дискримінаційної постанови Нацбанку № 699, яка визначила статус „нерезидентів“ для кримчан і стосується біля двох мільйонів кримчан та не менше 20 тисяч переселенців з Криму, вже другий рік знаходиться на судовому розгляді», – повідомила Дар’я Свиридова.

За її словами, про дискримінаційний характер постанови НБУ №699 вказано і в Доповіді про ситуацію з правами людини в Україні від 16 листопада 2015 – 15 лютого 2016 року, підготовленій Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини. А, наприклад, Пленум Верховного суду дійшов до висновку, що НБУ на власний розсуд ототожнив (допустив підміну економічних понять) “мито” та “податки” з валютним і зовнішньоекономічним регулюванням. Не дивлячись на все це, остаточне рішення по справі щодо дискримінації двох мільйонів кримчан не прийняте досі.

Ще однією проблемою, за словами Тетяни Печончик, є введений у 2015 році порядок видачі спецдозволів для іноземців, які бажають в’їхати в Крим (постанова Кабінету Міністрів України № 367 від 4 червня 2015 року зі змінами від 16 вересня 2015 року (постанова №722). Ця постанова є невиправдано бюрократичною та створює суттєві перешкоди для роботи іноземних журналістів, адвокатів, правозахисників в Криму.

«Для отримання спецдозволу іноземному журналістові чи правозахисникові треба приїздити в Україну, подавати документи українською мовою, отримувати лист-погодження в Міністерстві інформаційної політики чи МЗС, іти з усіма цими документами до ДМС і ще чекати до п’яти днів. Відсутня можливість подати документи з-за кордону через консульські і дипломатичні установи України, не можна подати документи англійською мовою. Замість висвітлення репресій в Криму, замість документування порушень прав людини іноземні журналісти і правозахисники витрачають нерви, час і кошти для оббивання бюрократичних порогів», – повідомила вона.

Крім того, за її словами, урядова постанова містить закритий список категорій іноземних громадян, які можуть отримати спецдозвіл на в’їзд до Криму. Серед них, наприклад, немає адвокатів, кінодокументалістів, дослідників, присутність яких в Криму важлива для документування та висвітлення ситуації з правами людини.

За словами Дар’ї Свиридової, цією постановою врегульовано також порядок в’їзду та виїзду з території Криму громадян України, що прямо суперечить як Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (ним Кабмін зобов’язано врегулювати лише порядок для іноземців та осіб без громадянства), так і міжнародним стандартам щодо свободи пересування. Будь-які обмеження в свободі пересування країною для її громадян можуть бути встановлені лише та виключно законом, із зазначенням легітимної мети та необхідності таких обмежень в демократичному суспільстві.

Правозахисники відзначають і низку позитивних кроків з боку державних органів (Міністерства з питань окупованих територій та ВПО, Міністерства юстиції, МЗС та інших) стосовно внесення змін у законодавство, що регулює права осіб з окупованих територій Криму. Вони сподіваються на подальше формування порядку денного та стратегічне бачення таких змін з урахуванням реінтеграції та деокупації півострову, а не лише як реагування на поточні виклики.

«Державі нарешті важливо визначитися з позицією щодо Криму та кримчан: блокада або всебічне можливе сприяння та допомога людям. На наш погляд, міжнародні стандарти прав людини мають вказувати шлях саме сприяння людям з окупованих територій щодо реалізації ними своїх прав та свобод, гарантованих державою-сувереном. Не менш важливою є координація дій між державними органами, які працюють в напрямку удосконалення законодавства в сфері захисту прав осіб з окупованих територій, та „decision makers“, яка здається, на жаль, на сьогодні здебільшого відсутня або не досягає порозуміння», – вважає Дар’я Свиридова.

Щоб захистити права кримчан, правозахисники радять у 2017 році:

• Скасувати Постанову НБУ № 699, якою кримчан визнано “нерезидентами” в розумінні законодавства України, в зв’язку з тим, що вказана постанова носить дискримінаційний характер та порушує права людини та діюче законодавство України.
• Розробити та внести зміни до постанови № 1035 з метою уникнення порушення прав власності в розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини та реалізації права на евакуацію свого майна особами, які переміщуються з території Криму.
• Привести у відповідність діюче законодавство України щодо врегулювання економічних відносин з Кримом, з урахуванням дотримання прав людини та недискримінації, а також з урахуванням Рекомендацій парламентських слухань “Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи”. А саме: скасувати закон про “вільну економічну зону” Крим та прийняти новий – про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованих територіях.
• Спростити процедуру доступу до Криму іноземних журналістів, міжнародних правозахисних місії, адвокатів. Зокрема, передбачити повідомний, а не дозвільний принцип порядку в’їзду і напрацювати систему спрощених дозволів для міжнародних правозахисних місій, журналістів і адвокатів, метою поїздки на окуповані території яких є моніторинг та захист прав людини, а також висвітлення ситуації в Криму.
• Розробити та внести зміни до порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367, з метою скасування порушення права пересування по відношенню до громадян України, які не досягли 18-річного віку.

Центр інформації про права людини

Фото Миколи Мирного