Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко розповів в ефірі Українського радіо, на що варто звернути увагу розробникам Стратегії повернення окупованих територій Криму та Донбасу.

Робоча група з питань євроінтеграції тимчасово окупованих територій планує розробляти Стратегію повернення окупованих територій. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко вважає, що окуповані території Криму і ОРДЛО потрібно розглядати в різних аспектах, оскільки природа окупації в цих регіонах відрізняється.

Два аспекти окупації українських територій

“У випадку Криму — це визнання Росією анексії. Тобто формально російський парламент затвердив цей акт, і Росія вважає це своєю територією, з чим не погоджується весь цивілізований світ. Росії постійно наголошують, під час будь-яких зустрічей на політичному рівні, про те, що Крим це є українська територія, яка тимчасово анексована Російською Федерацією, і де-факто Росія поки що здійснює управління цією територією.

Щодо території Донбасу, ми знаємо що Росія не визнає і намагається уникнути відповідальності за той конфлікт, який вона створила, і не визнає своєї участі в підтримці бойовиків, які продовжують порушувати режим тиші, і продовжують підтримувати окупацію фактично цього регіону, який є частиною Донецької і Луганської областей”, — пояснює правозахисник.

З ким вести переговори

Відповідно, за його словами, складнощі полягають в суб’єктності щодо проведення переговорних процесів, оскільки ті суб’єкти, які визначені Мінськими угодами — це керівники, так званих, Донецької і Луганської “народних республік” —  вони фактично є маріонетками, які нічого не вирішують, не мають навіть самостійного права голосу, а всі рішення приймаються в Кремлі.

Стратегія реінтеграції, за словами Олександра Павліченка, передусім, передбачатиме велику правову роботу, оскільки це є фактично “сірі зони” права — зони, де провисає правова система і регулярно порушуються права людини.

Сценарій не новий: Кремль має відпрацьовану окупаційну політику 

Олександр Павліченко пригадує, що Кремль має стабільно відпрацьовану окупаційну політику та стратегію ведення гібридних конфліктів, зокрема зазначає, що сценарій дестабілізації територій був відпрацьований навіть раніше за Придністров’я:

“Прихована участь в конфліктах ще Радянського Союзу відбувалася в різних державах, і Росія теж випрацьовує такі стандарти: ми маємо і Придністров’я, ми маємо і Абхазію, і Південну Осетію. Ми можемо мати такі самі зони і десь на рівні Прибалтики, це цілком можливо. Скажімо, Естонія від цього не застрахована. Латвія, Литва — і це є зони ризику, фактично об’єкти для гібридної війни, яку здійснює Росія,” — говорить експерт. — “Російська Федерація умисно підтримує ці зони конфлікту, які могли б давно вже бути переварені і розчинитися в територіях тих держав, де вони відбуваються. На жаль, це все продовжується, і Росія є гравцем на цьому полі, вона зацікавлена в тому, щоб це напруження було. Це такий гачок, на якому утримуються держави, які намагаються позбутися залежності від Росії”.

Кримськотатарська автономія

Правозахисник вважає, що в рамках стратегії реінтеграції, кримськотатарському народу має бути надана можливість створити автономне управління на території Кримського півострову, але це лише одна із концепцій.

“Ми зараз не можемо сформулювати чітку позицію побудови державного устрою на цій території. Зараз стоїть питання трошки інше. Це подолання наслідків, які спричинені цією окупацією, яка здійснюється від лютого 2014 року. Але разом з тим, ми наполягаємо на тому, що якраз права кримськотатарського народу не були вповні реалізовані навіть в межах до 2014 року”, — говорить Олександр Павліченко.

Заміщення населення Криму

Однією з проблем він також називає заміщення населення Криму росіянами, адже рано чи пізно постане питання визнання правового статусу того населення, яке здійснює заміщення.

“Ми знаємо про те, що, наприклад, Російська Федерація вивозить тих самих засуджених, які навіть ще за вироками українських судів відбувають покарання території Кримського півострову, у колонії Російської Федерації. Причому це за декілька сотень, а то й тисяч кілометрів від Кримського півострова. Це порушення норм міжнародного гуманітарного права”, — нагадує правозахисник.

Джерело ukr.radio