До вашої уваги частина друга серії бліц-інтерв’ю щодо впровадження принципів перехідного правосуддя в Україні.

Олег Мартиненко, д.ю.н., Українська Гельсінська спілка з прав людини

Перш за усе, слід прийняти той факт, що різні політичні сили будуть надавати перевагу окремим напрямкам при «опануванні» перехідного правосуддя. Якщо одну партію буде більше цікавити покарання винних, то для її політичних опонентів можуть бути привабливими аспекти амністії або примирення. Напевно, знайдеться не одна політична сила, яка буде опановувати проблеми матеріальної компенсації та реформ, за якими завжди стоять донорські кошти та кредити.

Встановлення об’єктивної картини конфлікту та оцінка подій минулого теж не зостануться без уваги політиків, які працюють у сфері національної ідентичності та самосвідомості. Проте можливий тематичний розподіл вподобань не буде критичним, якщо на рівні держави засади перехідного правосуддя будуть визнані в якості основного лейтмотиву внутрішньої політики. У такому випадку вподобання й активність певної політичної сили будуть врівноважені здоровою конкуренцією інших сил та нормативними актами України в сфері перехідного правосуддя.

Пересічним громадянам, які стануть свідками опанування політиками нового міжнародного досвіду, слід чекати можливих спекуляцій на темі війни та її жертв, що сталося практично у кожній пост-конфліктній країні – Руанді, Конго, Боснії та Герцеговині. Громадянам, на мою думку, буде продемонстрований вибірковий підхід щодо запровадження досвіду тієї чи іншої країни.

Разом з тим, громадяни України отримають можливість участі в інституційних реформах правоохоронних та військових структур, знайомства з численними міжнародними експертами. Безперечно важливою сферою для громадянського суспільства стане документування та збір доказів воєнних злочинів, запровадження парламентських та громадських розслідувань, організація люстраційних процедур. Складним, але водночас цікавим та перспективним я вважаю роль громадськості у створенні механізмів матеріальної компенсації та моральної сатисфакції постраждалим від конфлікту та окупації. Як позитивний аспект оволодіння українським політикумом сфери перехідного правосуддя можна передбачати перспективи більш тісного діалогу між владою та народом, підвищення рівню громадського контролю.

Андрій Галай, д.ю.н., аналітик, Українська Гельсінська спілка з прав людини

Відверто скажу, що тут важлива позиція не лише українського політикуму. А звичайні громадяни, зокрема з постраждалих територій дістануть шанс жити за правилами і реалізувати права.

Сергій Мовчан, аналітик Центру документування, Українська Гельсінська спілка з прав людини

Тут головне в якому аспекті відбудеться прийняття принципів перехідного правосуддя. Виключно їх закріплення в нормах права не понесе за собою значного позитивного аспекту для звичайних українців. У будь-якому випадку для того, щоб це зіграло лише позитивну роль, потрібно донести до населення, що таке «перехідне правосуддя».

По-перше, жителі держави повинні усвідомити, що їм це важливо, а найголовніше – примиритися з людьми, які підтримували протилежну сторону. Звісно, ми тут говоримо про притягнення до відповідальності осіб, які винні у вчиненні з тих чи інших причин кримінальних правопорушень як з однієї, так і іншої сторони. Не можна підходити суб’єктивно та вибірково до цього питання. Відповідальність повинні понести всі і саме це, на мою думку, дасть важливий поштовх до того, що українське суспільство прийме ці принципи.

Можливо, ці принципи не такі важливі на нормативному закріпленні. Насамперед, буде примирятися сам народ, прості люди, які живуть зовсім близько з межею розмежування, які живуть як на підконтрольній території, так і на тимчасово непідконтрольній, а не політики чи держслужбовці. Буде дуже добре, якщо українські політики звернуть увагу  і дійсно це вчинять, проте, я вважаю, першочергово це має зробити сам народ.

Інтерв’ю підготувала Таїсія Килба, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Фото Kontrakty.ua