До Вашої уваги Інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала юристка Таїсія Рубаняк.

Таїсія Рубаняк – юристка і правозахисниця, членкиня Асоціації жінок юристок «ЮрФем», учасниця проєкту “Вибори без сексизму”. У рамках #вибориБЕЗсексизму  пропонується правовий захист політикиням, які постраждали від сексизму та дискримінації. Зокрема, Таїсією підготовлено судовий позов щодо дискримінації кандидаток під час місцевих виборів 2020 року. Юристка публічно коментувала приклади перевищення територіальними виборчими комісіями (ТВК) своїх повноважень. Наприклад, пані Таїсія зазначила про відмову міської ТВК у реєстрації кандидаток однієї з політичних сил через вживання в документах фемінітивів. “ТВК не надала офіційного роз’яснення, проте посилалася на існування внутрішнього усного розпорядження ЦВК, яке наполегливо рекомендує уникати фемінітивів. Натомість вживання фемінітивів має законні підстави”.

Будучи у Тернопільській області кандидаткою до Заліщицької ОТГ, Таїсія Рубаняк Громадському радіо розповіла, що безпосередньо з дискримінацією не стикалася, проте іноді чула сексистські жарти у свій бік.

Співавторка пам’ятки для проекту “Жінки – це 50% успіху України” про те, як діяти у випадку кібербуллінгу.

Таїсія уже більше 5 років працює у Чортківському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Заліщицькому бюро правової допомоги (Тернопільської області). Авторка тренінгів із протидії домашньому насильству, зокрема, у рамках кампанії “16 днів проти гендерного насильства”.

Навчалася в Національному університеті «Одеська юридична академія» за спеціальністю «Правознавство», спеціалізацією «цивільна та господарська юстиція». Отримала спочатку диплом бакалавра, а потім – спеціаліста (спеціалізація «цивільна та господарська юстиція»).

 

Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

Я – юристка не тільки за професією, але й за покликом серця. Ще з дитинства я знала, що буду юристкою. Адже коли мої друзі, подруги гралися іграшками, я перевтілювалася в адвокатку та захищала права жінок.

Чому жінок? Не можу сказати. Можливо вже тоді я відчувала в цьому потребу. Тож все сталося само собою. Я почала працювати у системі безоплатної правової допомоги та щодня надавати людям правовий захист. Пізніше на одному з тренінгів про гендерну дискримінацію я познайомилася з надзвичайно потужною та професійною Асоціацією жінок-юристок України ЮрФем, які змінили моє життя назавжди. Моя правозахисна діяльність стала набагато активнішою та сміливішою.

 

Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

Я не могла дочекатися закінчення 9 класу, щоб вступити в юридичний коледж. Коли мені сказали рідні йти ще в 10-11 клас, я плакала всю ніч. Адже для мене нічого не було важливішим за освіту юристки. Причому, чим швидше, тим краще. Тож все таки я вступила в приватний заклад «Коломийський коледж права і бізнесу». І почалася моя подорож в світі юридичної професії. Після закінчення коледжу продовжила навчання у національному університеті «Одеській юридичній академії» та здобула вищу юридичну освіту. Так я стала юристкою.

Намагаюсь постійно підвищувати свою кваліфікацію, тому проходжу різні тренінги та навчання. У 2018 році проходила дводенний тренінг з “soft skills” про розвиток навичок з вразливими групами клієнтів системи безоплатної правової допомоги (БПД). А у 2019 році – тренінг «Гендерна дискримінація: ідентифікація та механізм надання правової допомоги», навчання щодо протидії буллінгу у навчальних закладах, у 2020 році – навчання «Альтернативне вирішення спорів».

На початку 2021 року проходжу тренінг для тренерів «Запобігання дискримінації та протидія злочинам на ґрунті ненависті».

 

З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

Основна моя діяльність – це надання правової допомоги вразливим групам населення, оскільки я працюю у системі безоплатної правової допомоги. Це дуже для мене важливо та першочергово, щоб особи, які не мають фінансової можливості, мали доступ до правосуддя та отримували якісну правову допомогу.  Також я прагну розвіяти стереотип, що без грошей не має кваліфікованого адвоката чи юриста.

Ще одним з важливих напрямків, в яких я працюю, це – захист прав жінок, а також видимість жінок у нашому суспільстві.

 

Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

Так. Майже щодня до мене звертаються жінки за допомогою з різних питань. Найчастіші відбуваються звернення щодо сімейних спорів (розлучення, стягнення аліментів, поділ майна та інших). Також до мене приходять за допомогою постраждалі від домашнього насильства. І таких звернень, скажу вам, немало.

Та лякає мене те, що жінки за розлученням чи іншими сімейними справами приховують домашнє насильство. Тому тут я стараюся не тільки надавати допомогу по факту, але й проводжу заходи для жінок на тему насильства та захисту від такого явища. Часто жінки не знають, як себе захистити та чи взагалі існує у нашій державі такий захист. Тому такі право-просвітницькі зустрічі дуже актуальні та дієві.

У 2020 році мені запропонували взяти участь у проєкті “Вибори без сексизму”, ціль якого – у тому числі, надати правову та психологічну допомогу кандидаткам в депутати. Ми з колежанками працювали на гарячій лінії та надавали юридичну допомогу кандидаткам у депутати.

На одному із заходів у рамках проекту для політикинь я розповідала про види насильства стосовно жінок у політиці, як вони проявляються та як залишатися у безпеці, йдучи політичним шляхом. І знаєте, що мене здивувало? Чимало присутніх кандидаток та діючих політикинь не знали про види насильства та не вміли ідентифікувати таке явище стосовно них. Мало хто могли сказати, що неприпустимі жарти чи висловлювання стосовно їхньої зовнішності, сімейного стану є сексизмом. Для багатьох це слово було зовсім незнайоме. А ще майже всі не знали механізму захисту стосовно таких злочинів.

Тоді я ще більше зрозуміла цінність проєкту “Вибори без сексизму” та його важливість. Після закінчення нашої діяльності я сказала координаторці проєкту Ірині Тишко, що такий проєкт потрібен не тільки під час виборів, а на постійній основі. Політикині мають знати, що є захист від сексизму чи інших проявів насильства та є куди за таким захистом звернутися. Крім того, дуже важливою та потрібною є право-просвітницька  діяльність. Тому я радію, що проєкт “Вибори без сексизму” продовжує свою роботу.

Я також минулого року брала участь у виборах. Будучи кандидаткою в депутати, я мала змогу побувати “по тій стороні”. Це надзвичайно цінний досвід. Ще я зрозуміла для себе особисто, що політика – це не моє. А ті жінки, які йдуть цим шляхом, для мене справжні героїні. Бо шлях цей нелегкий.

 

На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

Як на мене, то одним з таких позитивних кроків є прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2017р. Завдяки цьому закону постраждалі від домашнього насильства отримали більш ефективний захист. Наприклад, одним з перших та дієвих механізмів захисту є винесення термінового заборонного припису, обмежувального припису. Також контроль по справах домашнього насильства став трішки жорсткішим, ніж раніше.

А також не менш важливим є те, що завдяки правозахисним організаціям люди більше дізнаються про свої права та механізм захисту.

 

Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

Одним з таких викликів це утиск щодо представників та представниць правозахисних рухів. А також відсутність ефективної комунікації та єдності між представниками правозахисних рухів.

 

На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

Важко відповісти! Проте можу сказати точно, що про гендерну дискримінацію почали говорити вголос. Якщо ще кілька років тому про таке явище, як гендерна дискримінація мало хто чули чи не хотіли чути, то зараз все по-іншому.

Думаю, це скоріше – початок боротьби. А тому рано робити висновки. Головне, щоб не втрачався темп щодо цієї тематики.

 

Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

Тут не має якоїсь однієї “чарівної пігулки”. Це системна робота, як з боку органів влади, так і з боку самого суспільства. Важливо, щоб був ефективний механізм захисту, але не менш важливо мати готовність суспільства до змін, до подолання стереотипів щодо ролей жінок та чоловіків у суспільстві.

 

Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

Тут все просто. Я надихаюся від своїх колежанок. Кожна з них надзвичайно професійна, щира, відкрита, водночас така різна та така подібна одна на одну.

Також моїм так би мовити «кумиром» у правозахисному русі є Рут Бейдер Гінзбург. Погоджуюся на всі 100 % з її фразою:  «Жінкам місце скрізь, де ухвалюються рішення»!