Тамара Марценюк підготувала нове інтерв’ю з серії “Правозахисниці, які змінюють Україну”. На питання про освіту з прав людини, український правозахисний рух та гендерну проблематику цього разу відповідала наша юристка Дар’я Свиридова.

– Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

– Якщо не помиляюся, в 2008 році потрапила на один з перших освітніх заходів Всеукраїнської програми «Розуміємо права людини». Інформація та, головне, цінності, про які ми тоді розмовляли з експертами та учасниками декілька діб, певною мірою захопили мене та не відпускають досі. З того часу ми разом з колегами заснували громадську організацію в м. Ялта, займались просвітництвом у сфері прав людини в регіоні.

Та зовсім неможливим стало залишатися поза правозахисним рухом з початку окупації Криму, війни на Сході та через чисельні порушення прав людини, до яких призвела війна…

– Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

– Коли отримувала освіту юриста, але здебільшого в сфері неформальної освіти: програма «Розуміємо права людини», програми Гельсінського Фонду з прав людини (Варшава), Ради Європи та інших. Досвід та знання – у практичній роботі.

– З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

– На даний час це два основні напрямки: правовий захист жертв порушень прав людини на окупованих територіях та освіта в сфері прав людини. З 2012 року я є координаторкою освітніх програм УГСПЛ для юристів та адвокатів, що впроваджуються в рамках програми «Розуміємо права людини», яка свого часу й «заразила» мене правами людини…

За цей час разом з чудовою командою експертів, вперше в Україні, ми впроваджували велику міжнародну освітню програму Мережі Домів прав людини «Міжнародне право на захист громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів та юристів правам людини»[1]. Програма реалізовувалась одночасно в 5 країнах та має вже сотні випускників (адвокатів, юристів та правозахисників), що створюють велику мережу мотивованих професіоналів, які захищають та просувають стандарти прав людини в своїх країнах.

Крім того, пишаюсь тим, що маємо вже й перший український навчальний курс. З 2017 року розпочався курс «Стандарти прав людини в практиці адвокатів та суддів»[2], який, можна казати, є такою собі «довгоочікуваною дитиною», та результатом тривалої роботи й досвіду, що набула наша команда за роки розробки та впровадження різних освітніх програм для юристів.

Взагалі впевнена, що саме освіта є таким собі ключем до вирішення багатьох проблем в сфері прав людини, а стратегічно – може, й головним.

– Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

– Так, доводилося. Ще в університеті багато часу присвячувала дослідженням в сфері ґендеру та права, ролі жінок в політиці на регіональному рівні.

– На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

– Те, що він є… фаховий, вмотивований. Особливо відчуваєш, як сильно наш правозахисний рух впливає на зміни в країні, на дотримання фундаментальних прав та свобод людини, коли з сумом порівнюєш ситуацію в сусідніх країнах. Є відчуття, що український правозахисний рух може стати одним з флагманів на захисті цінностей прав людини в регіоні.

– Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

– Війна. Вона сьогодні – виклик та іспит для нас всіх. Готовність людей віддати частину своїх прав в обмін на безпеку та велика спокуса влади скористатися цим.

Викликом є й те, що правозахисний рух має стати зрозумілішим широкому загалу, навчитися говорити про цінності прав людини та свою діяльність простими та ясними меседжами…

– На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

– Важко казати, перебуваючи здебільшого серед людей, які поділяють твої цінності. Можливо, уваги приділяється достатньо, але чи достатньо робиться для того, аби донести важливі меседжі до широкого загалу, кожної окремої людини? На жаль, досі в країні більшість людей в гендерній тематиці не бачить проблеми, вважають її надуманою.

– Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

– Як вже казала вище, шлях до зміни ситуації на краще – освіта та просвітництво.

– Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

– Люди. Та прагнення до світу, в якому всі розділяють цінності прав людини. Можливо, це утопія чи егоїзм.

[1]  http://humanrightshouse.org/Projects/ILIA_RU/EHREL_RU/index.html

[2] http://hrs-course.helsinki.org.ua/