Коли війна постукала у двері приватного підприємця Павла Олександровича (ім’я змінено), чоловік був змушений закрити свій бізнес та переїхати до столиці. Проте питання трудових відносин з найманими працівниками йому довелось вирішувати довго — недосконалість українського законодавства та бюрократія розтягнули цей процес майже на цілий рік.

Павло Олександрович, мешканець Луганщини, до початку АТО був підприємцем, мав невеличкий бізнес. Справи просувались непогано, він працевлаштував ще кількох чоловіків. Та з початком військових дій був вимушений закрити свій бізнес і фактично звільнити працівників. Хлопці, які працювали на нього, хоч і втратили роботу, проте вирішили не покидати рідну домівку і залишились на непідконтрольній Україні території. Свого часу, беручи людей на роботу, пан Павло, відповідно до статті 24-1 Кодексу законів про працю, зареєстрував трудові договори з найманими працівниками в Луганському міському центрі зайнятості. При закритті бізнесу чоловік мав зареєструвати розірвання цих договорів зі своїми працівниками у тому ж самому Центрі зайнятості, але зробити це виявилось неможливим через військові дії.

На жаль, такі випадки, як у Павла Олександровича, були непоодинокими. Представники районних центрів зайнятості, розуміючи, в яку пастку потрапили підприємці, намагалися вирішити це питання, але їх намагання розбивались об стіну байдужості вищестоящих органів. Надія змінити ситуацію з’явилась у січні 2015 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». І обов’язок приватних підприємців реєструвати трудові договори із найманими працівниками в державній службі зайнятості було скасовано. Та на ділі це не вплинуло суттєво на ситуацію — представники центрів зайнятості стверджували, що проведення реєстрації розірвання трудового договору є обов’язковим, бо зазначений нормативний акт не регламентує порядок реєстрації розірвання раніше укладених трудових договорів.

Павло Олександрович, шукаючи вихід, звернувся по допомогу до юристів приймальні Київської області, що спеціалізується на правах внутрішньо переміщених осіб. Євген Чекарьов, юрист приймальні, підготував лист до Міністерства юстиції та Міністерства соціальної політики України із проханням пояснити, чи підлягає реєстрації розірвання трудового договору, а якщо підлягає – роз’яснити порядок реєстрації розірвання такого договору щодо підприємців, які прибули із зони АТО. Відповідь від чиновників не забарилася. У ній пану Павлу пояснили, що він має можливість звільнити працівників на підставі ч. 2 п. 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001, № 260.

У відповідності до вимог цієї норми, зняття з реєстрації трудового договору у разі його розірвання за ініціативою фізичної особи та за відсутності працівника проводиться у триденний строк при умові подання фізичною особою: примірника трудового договору, заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору, проведення розрахунку з працівником, копій документів, що підтверджують надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір. Якщо вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії документів про неможливість вручення кореспонденції найманим працівникам.

Після цього випадку механізм реєстрації розірвання трудових договорів із найманими працівниками, що перебувають на непідконтрольній території, почав діяти принаймні у центрах зайнятості міста Києва”.

«Ми отримали від колишніх найманих працівників розписки про відсутність претензій до пана Павла. Також ми отримали від Укрпошти письмову інформацію про відсутність можливості направлення кореспонденції на неконтрольовану територію. І направили до Голосіївського районного центру зайнятості Києва заяву про реєстрацію розірвання договору із найманими працівниками, додавши перераховані документи» — розповідає юрист приймальні Євген Чекарьов.

Центр зайнятості задовольнив заяву Павла Олександровича і зареєстрував розірвання трудових договорів. Прикметно, що після цього випадку вказаний механізм реєстрації розірвання трудових договорів із найманими працівниками, що перебувають на непідконтрольній території, почав діяти принаймні у центрах зайнятості міста Києва.

Підготувала Тетяна Гончарук