З грудня 2022 року юристи приймальні Української Гельсінської спілки в Запорізькій області супроводжували справу Петра, який отримував замісну терапію та самотужки виховував двох синів. Після того, як чоловік потрапив до кардіології з отруєнням невідомою речовиною, поліція вилучила дітей, а орган опіки ініціював процедуру позбавлення батьківських прав. Суд першої інстанції вимоги позивача не задовольнив, але на цьому органи опіки та піклування не зупинились і подали апеляційну скаргу на рішення. 

Відмова у задоволенні апеляційної скарги

З допомогою адвокатів УГСПЛ Петро виграв справу у районному суді Запоріжжя. Органи опіки та піклування хотіли позбавити чоловіка на замісній терапії батьківських прав. Але суддя не задовольнив позов, оскільки життю та здоров’ю дитини поведінка батька не загрожує. 

Детально ознайомитись з історією Петра, у якого одного дня поліція забрала сина можна у матеріалі «УГСПЛ допомагають батькові повернути сина, якого забрали органи опіки: деталі справи».

Постановою від 8 листопада 2023 року Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги з тих міркувань, що суд першої інстанції керувався процесуальним законом та того, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним. 

На думку суддів Апеляційного суду їхні колеги з першої інстанції правильно встановили, що своє бажання позбавити чоловіка батьківських прав органи опіки та піклування пояснювали лише наявністю у відповідача наркотичної залежності. При цьому Петро бере участь у замісній терапії з червня 2021 року – цей факт засвідчувала довідка з лікарні. У ній також йшла мова про те, що під час огляду чоловіка ознак вживання наркотиків, як то слідів від ін’єкцій, не було.

 Тобто під час розгляду справи районний суд обгрунтовано не встановив що:  

– Петро взагалі ухиляється від виконання батьківських обов’язків відносно малолітнього сина;

– своїми діями, бездіяльністю, у тому числі через діагноз Петро створює реальну небезпеку для життя та здоров’я дитини, оскільки такі обставини не підтверджені доказами з боку позивача (органу опіки та піклування) у цій справі,

– позбавлення батьківських прав Петра, як батька, саме відповідає найкращим інтересам дитини.

Слід нагадати, що Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Тож Апеляційний суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав не має достатнього обґрунтування які ризики життю та здоров’ю дитини несе неподолана наркотична залежність Петра. Адже перебування на замісній терапії доводить, що чоловік прагне перемогти наркотичну залежність.

Оцінюючи надані адвокатами відповідача докази та ті наслідки, які тягне позбавлення батьківських прав, у районному суді дійшли до висновку, що задовольнити позов органів опіки та піклування можна лише тоді, коли змінити поведінку чоловіка на краще неможливо. Тому у своєму рішенні Апеляційний суд вважає рішення райсуду правильним: Петро виконує обов’язки по вихованню, проявляє турботу, любов та бажає виховувати і утримувати дитину і надалі.  

Позбавлення батьківських прав – крайній захід впливу

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла того віку і рівня розвитку, коли може про це заявити.  

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Права дитини, які гарантують Конституція України, Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини) та інші міжнародні договори України,  мають забезпечуватись. 

Суд може позбавити батьківських прав матір або батька, якщо:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 
• ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків відбувається, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: 

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; 
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; 
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; 
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; 
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; 
• не створюють умов для отримання нею освіти. 

Ці фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі – Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до Постанови суд може у виняткових випадках, за умови доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням їх характеру, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і зобов’язавши органи опіки та піклування контролювати виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо і лише за наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо та систематично, а заходи попередження та впливу виявилися безрезультатними. Отже, застосовувати крайню міру відповідальності можна позбавлення батьківських прав – крайня міра відповідальності, яка застосовується судом тоді, коли всі інші засоби впливу не змінили ситуацію. 

Автор матеріалу: Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні УГСПЛ у Запорізькій області

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», підтриманого Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.