У середу парламент розгляне за скороченою процедурою Законопроект народного депутата Л.Сівковича про внесення змін до деяких законів України з питань оперативно-розшукової діяльності.

Метою розробки проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань оперативно-розшукової діяльності” (проект № 3049 від 04 березня 2003 року) є впорядкування діяльності з розроблення, виготовлення, торгівлі, використання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації.

Проект покликаний чітко окреслити коло суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, які мають право застосовувати оперативно-технічні засоби та удосконалити порядок їх застосування для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності.  Таке коло суб’єктів фактично зводиться виключно до окремих підрозділів Служби Безпеки України.

Структурно проект складається з двох частин.

Частиною першою проекту з метою забезпечення належного функціонування загальнодержавної системи контролю і координації діяльності державних органів у зазначеній сфері пропонується викласти у новій редакції пункт 9 частини першої статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, редакцією якого право здійснення оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних засобів надається оперативним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України. Проведення таких заходів іншими оперативними підрозділами здійснюється за їх замовленням відповідними оперативно-технічними підрозділами СБУ.

Частиною другою проекту у зв’язку із покладенням Указом Президента України від 13.04.2001р. № 256/2001 на Службу безпеки України виконання додаткового завдання запропоновано доповнити її обов’язки, визначені у статті 24 Закону України “Про Службу безпеки України”, новим обов’язком щодо реалізації державної політики з розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації та забезпечення державного контролю і координації діяльності державних органів у цій сфері.

У пояснювальній записці зазначається, що при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, розслідуванні кримінальних справ виявляються непоодинокі факти порушень порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю у сфері розроблення, виготовлення й торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, придбання або зберігання юридичними та фізичними особами цих засобів, які, згідно з Переліком, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992р. №2471-ХІІ, не можуть перебувати у власності громадян, їх об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.

Крім того, при проведенні оперативно-розшукових заходів трапляються непоодинокі випадки нераціонального застосування підрозділами міністерств та відомств, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність оперативно-технічних засобів під час здійснення пошуку й фіксації фактичних даних про вчинення тяжких злочинів, а також при отриманні розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання й припинення розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій.

На сьогоднішній день, кожен з зазначених у законодавстві підрозділів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності самостійно контролює та приймає рішення про застосування спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, що створює передумови зловживань, використання цих засобів не тільки у випадках, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”, зокрема, пов’язаних із скоєнням тяжких чи особливо тяжких злочинів. 

„Наслідком наявної ситуації, коли в країні фактично відсутній централізований контроль за розробленням, виготовленням, розповсюдженням та використанням  спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, можуть бути численні порушення прав і свобод громадян, гарантованих ст.ст. 31, 32 Конституції України, втягування правоохоронних органів у сфери політичної боротьби, бізнесу або навіть діяльність кримінальних кіл та злочинних угруповань, розшифрування здійснюваних негласних пошукових, розвідувальних, контррозвідувальних заходів і використання певними колами цієї інформації, що в цілому створює реальну загрозу державному суверенітету, конституційному ладу, територіальній цілісності, економічному, науково-технічному і оборонному потенціалу України”, – зазначають автори законопроекту.

Секретаріат Ради українських правозахисних організацій