Текст: Олександр Данилов, Євген Захаров. Джерело сайт ХПГ

Протягом повномасштабної агресії Росії проти України Херсонська область стала одним із регіонів з найбільшою кількістю випадків примусового зникнення цивільних осіб та їх незаконного позбавлення волі. На даний час (24 червня 2022 року) виявлено 412 осіб, потерпілих від цих злочинів.

Це явище є масовим і розповсюджене від найменших сіл та селищ до міста Херсон та районних центрів. Фактично це стало інструментом тиску на цивільне населення Херсонщини у боротьбі з громадянами, що мають проукраїнську позицію, способом примушування до співпраці з окупаційним режимом та придушення свободи слова та думки в цілому.

Злочини проти цивільного населення щодо зникнення розподілено на дві категорії:

– насильницьке зникнення людей, про подальшу долю яких нам невідомо (переважно це викрадення з подальшим утриманням у неволі без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом) – 286 потерпілих;

– незаконне позбавлення волі (затримання/викрадення, що триває до 2 тижнів, після чого людину відпускають) – 68 потерпілих.

Окремо необхідно звернути увагу на факт викрадення у м. Херсон та переміщення у невідомому напрямку 58 дітей-сиріт.

1. Насильницьке зникнення

1.1. Класифікація суб’єктів злочину

Аналіз та дослідження випадків насильницького викрадення дають певне розуміння мети таких викрадень і хто саме є їхньою ціллю.

З 286 осіб, щодо яких встановлено факти насильницького зникнення, найбільше випадків викрадень колишніх учасників АТО – 52 випадки (18%) – та учасників проукраїнських мітингів/волонтерів/активістів – 49 випадків (17%). Це свідчить про намагання придушити український спротив шляхом боротьби з його активною частиною, а також на випередження боротись із тими, хто має бойовий досвід і може потенційно взяти участь у збройному спротиві.

Іншою категорією є кримські татари (21 випадок – 7,5 %), що пов’язано з їхньою переважно проукраїнською позицією, а також із тим, що певна їх частина після анексії 2014 року була змушена залишити територію АРК через переслідування і оселилась саме у Херсонській області (переважно у Генічеському районі) і тим самим раніше була недоступна для російського переслідування.

Викрадення посадових осіб органів місцевого самоврядування (19 випадків – 6,6%) та депутатів місцевих рад (15 випадків – 5.2%) свідчать про намагання окупаційної влади в такий спосіб схилити до співпраці представників цих категорій. Це потрібно для «легалізації» окупації в очах українських громадян та, зокрема, підкріплення наративу, що «Україна вас залишила», «При новій владі все буде краще»; налагодження вертикалі управління окупаційною владою, боротьби з проявами проукраїнських настроїв; створення «картинки» нібито мирного та добровільного переходу українських територій та населення до складу Росії». Необхідно заначити, що така тактика мала певні локальні успіхи. Так, переважна більшість викрадених та в подальшому випущених посадових осіб вимушені були залишити окуповану територію, що дозволило «замінити» їх фізично в приміщеннях таких органів іншими лояльними, але юридично незаконними «керівниками».

Дуже схожа з попередньою групою мета зникнень стосувалася колишніх співробітників правоохоронних органів (14 випадків – 5%). Необхідно зазначити, що офіційні органи влади наводять більшу кількість викрадених осіб за цією категорією. Ознайомлення зі списками «працівників у органах окупаційної влади», у тому числі «правоохоронних», свідчать, що у великій кількості вони є пенсіонерами/колишніми працівниками систем правоохоронних органів (особливо з радянських часів).

З кінця навчального року російські військові намагаються переконати освітян перейти до співпраці з ними та працювати за російськими програмами. Відмова абсолютної кількості педагогів від цієї пропозиції (наприклад, у Херсоні з 60 навчальних закладів погодились співпрацювати лише 2) мало наслідком початок посиленого тиску на них. Зафіксовано 11 випадків (4%) зникнення працівників освіти. Переважно це стосується керівників навчальних закладів, після яких відбувається «зміна керівництва» на колаборантів.

Фермери, керівники сільськогосподарських підприємств (6 випадків – 2%) також є ціллю російських військових та окупаційної влади. До нас надходять відомості про численні випадки тиску на сільськогосподарських виробників, примушування до співпраці 70/30 (коли лише 30 % врожаю залишається власнику), відібрання техніки, добрив та іншого майна у тих фермерів, що відмовляються від роботи з окупаційною владою (додатково для них забороняють вивезення продукції та надають таку преференцію колаборантам).

Серед інших категорій необхідно зазначити журналістів (2 випадки), священнослужителів (2 випадки), ув’язнених (2 випадки).

Вже у трьох випадках маємо підтверджені дані про смерть особи після викрадення.

Дана кількісна класифікаціє не є універсальною чи цілком точною, оскільки у 92 випадках не вдалось встановити, чому викрали особу (причини викрадення встановити не вдалося).

Слід зауважити, що збір інформації, особливо деталей та обставин викрадень ускладнюється відсутністю мобільного зв’язку та фактично відсутністю інтернету у переважній кількості невеликих населених пунктах Херсонської області.

1.2. Обставини, за яких відбулось зникнення

З аналізу обставин викрадення, яке передувало зникненню, стало відомо що:

– у 123 випадках (45%) російські військові викрадали людей з власної оселі, що свідчить про цілеспрямоване «полювання» саме за цими особами та опосередковано підтверджує інформацію з відкритих джерел про наявність у ворога списків активістів, учасників АТО, керівників органів місцевого самоврядування, колишніх та діючих співробітників правоохоронних органів;

– у 40 випадках людей затримували на блокпостах (14%); зі слів очевидців, це часто відбувалось після того, як знаходили якусь інформаціюпісля перевірки у якомусь списку, що використовували російські військові;

– у 20 випадках (7%) це сталось за місцем роботи – переважно це посадові особи та освітяни;

– у 28 випадках (10%) жертв викрадали з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни; слід зазначити, що деяких учасників мітингів викрадали пізніше на вулиці, коли вони вже йшли додому або, власне, вдома;

– 37 викрадень (13%) зафіксовано на вулиці, після чого люди зникали;

– у 38 випадках(13%) не вдалось достеменно дізнатись про обставини викрадення.

Так виглядають двері мешканців м. Херсона, які не бажали їх відчиняти російським військовим:

 

2. Незаконне позбавлення волі

2.1. Суб’єкти злочину

Ситуація з класифікацією осіб, що були незаконно позбавлені волі, принципово відрізняється від ситуації з насильницькими зникненнями. Загалом зафіксовано 68 випадків, серед яких:

– посадові особи місцевого самоврядування були позбавлені волі у 9 випадках (13%),

– депутати місцевих рад – у 5 випадках (7%),

– активісти/волонтери – у 4 випадках (6%),

– учасники АТО – у 5 випадках (7 %).

Російські військові у переважній більшості тримали цих людей під вартою тривалий час.

Також незаконно позбавлялися свободи:

– колишні правоохоронці– у 6 випадках (9%);

– кримські татари – у 5 випадках (7%);

– фермери– у 2 випадках (3%);

– вчителі у– 2 випадках (3%);

– журналісти – в 1 випадку (2%).

Не вдалося встановити причини незаконного позбавлення волі у 29 випадках.

2.2. Обставини, за яких відбулось зникнення

Аналіз обставин незаконного позбавлення волі надає такі результати:

– у 29 випадках (43%) російські військові затримували людей на вулиці, що у сукупності з аналізом суб’єктного складу людей та строків тримання свідчить про те, що такі затримання дуже часто є «випадковими», фільтраційними заходами та містять ознаки «перевірки» осіб;

– у 16 випадках (24%)людей затримували вдома;

– у 9 випадках (13%)це сталось за місцемроботи,переважно це посадові особи та освітяни;

– у 4 випадках (6%) це були викрадення з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни;

– у 3 випадках (4%) місце невідомо;

– у 2 випадках(3%) на блокпостах.

3.Тривалість перебуванняв неволі

У випадках насильницьких зникнень строки перебування людей у неволі після викрадень  виглядають наступним чином:

до 1 місяця –75 випадків (26%);

від 1 місяця до 2 місяців – 121 випадок (42%);

від 2 місяців до 3 місяців 71 випадок (25%);

більше 3 місяців – 19 випадків (7%).

 

У випадках незаконного позбавлення волі необхідно виділити два найбільш розповсюджених варіанта тривалості утримання під вартою:

до 5 днів – 50 випадків (73%)

від 5 днів до 2 тижнів – 18 випадків (27%).

 

Ця інформація постійно змінюється, оскільки ми продовжуємо фіксувати системні факти викрадень і зникнень людей.

Слід зазначити, що кількість зафіксованих випадків  незаконних затримань/позбавлення волі пропорційно є менш коректною відносно випадків насильницького зникнення, оскільки у великій кількості випадків рідні затриманих/викрадених не одразу звертаються за допомогою, чекаючи декілька днів. Тому значну кількість короткочасних затримань ми не знаємо.

4.Катування у неволі

З особистого спілкування з жертвами викрадень та з інтерв’ю з цими особами в ЗМІ відомо, що у великій кількості випадків затримані особи піддаються психологічному та фізичному насиллю. Частими були жорстокі катування. Наведемо приклади.

1. Віктор Маруняк

Віктор Маруняк, староста с. Стара Збур’ївка, Скадовського району, Херсонської області:

«Якось вони це все роблять — із задоволенням. Були такі моменти безглузді, що без цього можна було обійтися. Вони спочатку зі смачними коментарями одягають провода на великі пальці рук. Потім їм видається мало і одягають на великі пальці ніг. І поливають на голову воду, щоб вона текла по спині. Чесно кажучи, я був настільки побитий, що вражень від електротоку ніяких. Я навіть не пам’ятаю, що воно таке»

2. Сергій Чудинович

Священник Православної церкви України Сергій Чудинович:

«Заламали руки. Сказали, що життя моє закінчилося, що вони будуть мене розбирати на частини, застрелять. Потім відвели в інше приміщення і почали бити дубинкою в ділянку серця. Через зневоднення я не міг говорити, намагалися змусити надати інформацію про ДРГ. Били по ногах, душили, зв’язали руки скотчем».

3. Назар Кагальняк

Назар Вікторович Кагальняк, ветеран АТО.Помер від катувань

«Його викрали окупанти з дому в селі Абрикосівка у Херсонській області. Жорстоко били та піддавали тортурам. Понівеченого тортурами Назара окупанти привезли додому. Він помер через декілька днів в лікарні».

4. Олег Батурин

Олег Батурін, журналіст херсонської газети «Новий день», що 8 днів був у неволі після викрадення:

«Ціль в російських окупантів лише одна — зламати громадян України, залякати їх, фізично та психологічно розчавити громадянських активістів та журналістів».

Див. також тут.

5.Сергій Бойченко

18 червня 2022 року стало відомо, що російські військові у м. Скадовськ викрали та катували працівника ДСНС Бойченко Сергія. Вночі його знайшли мертвим.

6.Сергій Морозов

На Херсонщині російські загарбники катували місцевого жителя Сергія Морозова струмом і самі опублікували докази. Крім закріпленого на вусі полоненого електричного дроту, у кадрі на обличчі бранця видні сліди фізичного насильства. Дивіться також тут.

7. Михайло Бурак

Голова Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області Михайло Бурак з численними травмами потрапив до лікарні після перебування 2 доби у неволі після викрадення російськими військовими.

5. Місця утримання під вартою

На сьогодні відомо щонайменше про 6 місць для утримання та катування викрадених людей в Херсонській області:

1. Гараж при управлінні УСБ у м. Нова Каховка, Херсонської області.
2. Приміщення ГУНП у Херсонській області по вул. Лютеранська 4 у Херсоні.
3. Ізолятор тимчасового тримання по вул. Теплоенергетиків, 3 у м. Херсоні.
4. Херсонський слідчий ізолятор по вул. Перекопській у м. Херсоні.
5. Дар’ївська виправна колонія №10 у с. Дар’ївка, Білозерського району Херсонської обалсті.
6. Вище професійне училище № 17 по вул. Паризької комуни, 88 у м. Генічеськ, Херсонської області.

У рамках глобальної ініціативи «Т4Р» громадські організації продовжують збір інформації  про ймовірно скоєні міжнародні злочини.

Якщо Ви маєте додаткову інформацію, просимо вас заповнити форму.

Будемо вдячні за оригінальні фото й відеодокази воєнних злочинів (без оброблення та не із соцмереж), із яких можна отримати метадані.