16 жовтня 2018 року відбувся спільний моніторинговий візит експертів УГСПЛ та ХПГ до Голопристанської виправної колонії № 7 (ГВК-7), що розташована у селі Стара Збур”ївка Голопристанського району Херсонської області.

Від 1987 р. ГВК-7 була визначена як установа лікарняного типу для утримання засуджених чоловіків, хворих на туберкульоз і на теперішній час є лікувальним закладом серед­нього рівня безпеки (для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз). При плановому наповненні уста­нови до 510 осіб на день візити в установі перебували 140 засуджених осіб, з-поміж них 40 осіб з діагнозом ВІЛ-СНІД.

Зі 100 хворих понад 60 осіб мають мультирезистентний характер захворювання на ТБ.

Зв’язок із зовнішнім світом здійснюється через телефонні дзвінки, кожному засудженому надається можливість спілкуватись 15 хвилин на день, для цього виділені два часові проміжки – в дообідній та післяобідній час. Про проблеми із здійсненням телефонних дзвінків засуджені не зазначали.

Всі засуджені проходять на тест з визначення ВІЛ-захворювання, в планові терміни засуджені здійснюють тестування на CD-4 та вірусне навантаження.

Оскільки установа спеціалізується на лікуванні туберкульозу, переважаюча більша частина засуджених має ТБ захворювання, часто ускладнене іншими хворобами.

Позитивним чинником є те, що за останній час ніхто з представників адміністративного та лікарського персоналу не захворів на туберкульоз. Разом із тим слід визнати некоректною практику, згідно якої медичний персонал, як і належить, отримує додаткові надбавки до виплати у зв’язку з роботою з хворими на ТБ, в той час як такі надбавки були від початку цього року зняті з адмінперсоналу, при тому співробітники колонії піддаються точно такому ж ризику захворювання.

Після звільнення виписка про отримане в ГВК-7 лікування, АРТ схеми надсилаються медичною частиною до регіонального медичного закладу за місцем проживання, яке вказує звільнена особа, для того, щоб забезпечувати контроль за станом здоров’я цих осіб і не допускати поширення захворювання на ТБ. В разі потреби, коли необхідно продовжувати лікування після звільнення, особу скеровують до Новозбурівського протитуберкульозного диспансеру, де лікування здійснюється за згодою пацієнта.

В колонії є можливим виклик спеціалістів, оскільки доставка засудженого із захворюванням на ТБ є достатньо ускладненим процесом, оскільки вимагає, окрім обов’язкового супроводу,  посилених засобів захисту оточуючих,  ізольованого транспортування.

Наведений приклад з випадком підозри на онкологію гортані підтверджує існування загально проблеми із залученням вузьких фахівців, які потрібні для надання разових консультацій.

Харчування, як відзначали засуджені, є достатнім для хворих на ТБ.

Колонія також є належним чином забезпечена медикаментами та препаратами АРТ. З загальної кількості хворих із статусом ВІЛ (40 осіб), дві особи не отримували АРТ, одна особа свідомо відмовлялась приймати препарати, у іншої особи діагноз статусу ще не був остаточно підтверджений, і тому схема підтримуючого лікування не була призначена.

В ГВК-7 заповнені всі вакансії молодшого медперсоналу, разом із тим незаповненими є вакансії фтизіатра, психіатра, лора, ці питання потребують вирішення.

Окремо було зазначено про проблему із забезпеченням інсуліном хворих на діабет з формою інсулінової залежності. Після змін з перепідпорядкуванням медичних служб пенітенціарної системи попередня співпраця з місцевими (районними) медичними закладами, які забезпечували інсуліном хворих, які перебували в колонії, припинена, і колонія повинна сама купувати інсулін, при цьому, як зазначав керівник медичної служби, спеціальні кошти для такої закупівлі, не виділяються.

В ГВК є власна лабораторія, де здійснюється мікроскопія, посіви, Дженексперт, бактек.

Мінімальний термін перебування хворих засуджених у ГВК-7 – шість місяців для хворих 1, 2 та 3 категорії, і 20 місяців для хворих IV категорії.

Окремо було розглянуто питання виходу засуджених з цієї колонії на свободу, і по’вязані з цим труднощі, зокрема було зауважено, що проблеми з паспортизацією засуджених з підконтрольних територій практично вирішені, однак залишається проблемою виготовлення паспорту для тих, хто до збройного конфлікту проживав в АРК Крим або на непідконтрольних на сьогодні територіях Донецької та Луганської областей. Допомогу в прийомі та розміщенні осіб, які позбавлені родинних зав’язків, надають, за словами представника адміністрації колонії,  центри соціальної допомоги.

Монітори відвідали житлові приміщення в двох корпусах колонії, поспілкувались із засудженими, надавши при цьому правові роз’яснення та консультації.

Було також відвідано медичний пункт, зокрема, маніпуляційний кабінет (див. фото), який є належним чином обладнаний і пристосований для обслуговування пацієнтів разом з тим з врахуванням специфіки пенітенціарного закладу.