Марія Цип’ящук, керівниця моніторингової групи, координаторка та юристка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Рівному

Коли завершується процес моніторингу у проекті «Місцевий індекс прав людини», мимоволі озираєшся на кілька попередніх місяців свого життя та аналізуєш – що ж змінилося?

По-перше, знову починаєш нормально спати.

По-друге, в голові відмічаєш появу думок, які тим або іншим чином не стосуються одного із дев’яти напрямків Індексу. Але – вже не можеш позбутися навику неусвідомленого відмічання деталей у будь-якій інформації, з якою працюєш – випадкова новина про те, що комітет міськради запросив активістів до обговорення, новий електронний сервіс від місцевого управління охорони здоров’я, встановлені сміттєві баки для роздільного сортування сміття. А ще – постійно порівнюєш практики свого міста із іншими.

По-третє – і це усвідомлюєш, коли повертаєшся або починаєш працювати в інших моніторингах чи подібних дослідженнях – завдання за іншими інструментами (алгоритми, доказовість, формат, оформлення) здаються задачами з математики у початкових класах. Особливо це відчулося, коли нещодавно знову довелося проводити моніторинг однієї з юридичних клінік. Інструмент, який до того здавався доволі непростим – враз став зрозумілим і очевидним, звіт писався легко, а обґрунтування кожного критерію взагалі не викликало проблем.

Мораль:

1. Професійне зростання, іноді, приходить – звідки б і не міг подумати.
2. МІПЛ допомагає розкладати інформацію в місцевих новинах. Допомагає у власному щоденному досвіді впливу на владу, на певну систему прав, заснованих на базових людських потребах, формує мислення у правовому оточенні.
3. Місцевий індекс прав людини є гарною школою з моніторингів. Його проста складність допомагає здобувати компетенції з розуміння місцевого самоврядування, живого каталогу прав людини і ефективного менеджменту командних моніторингів.