Частина 2 (адресність, системність, реалістичність місцевих програм)

Проф. Андрій Галай

Це друга частина великого допису про якість місцевих цільових програм. Першу читайте тут.

Адресність місцевої програми

Наступна ознака дієвої програми – її адресність. Це означає відповідність заходів спрямованості програми.

Уявіть програму соціального захисту, яка віддає перевагу підтримці не сиріт, не осіб у складних життєвих обставинах, не внутрішньо переміщених осіб (а таких багато у місті), – а опікується в першу чергу ветеранами і почесними громадянами міста. Це Торецьк, що на Донеччині. Ми б ще зрозуміли такий підхід, якби коштів на всі вразливі категорії вистачало, але ж ні – місто бідне, постраждале від війни, з купою старих і нових проблем.

Інший приклад. Програма безпеки Острога, що на Рівненщині виділяє кошти на ремонт райвідділу служби безпеки. Напевно немає важливіших безпекових потреб у місті.

Також варто поглянути на запропоноване коло заходів – чи вони спроможні надати результат. Наприклад, самими лише громадськими чи експертними обговоренням дороги не побудуєш?

Де шукати дотримання цього критерію? – у переліку заходів.

Системність місцевої програми

Системність програми має, на наш погляд, два компоненти:

1) доцільність усіх напрямів програми, без несправедливих перекосів на окремі напрями;

2) часова системність – простими антиприкладами що? буде, коли уся програма на 2016-2020 роки завершується у перший рік, або повністю закладена на останній.

Так, у одній із Сумських соціальних програм було виявлено фінансування місцевих пільг для оплати житлово-комунальних послуг для людей з інвалідністю зору. Добре? Було б добре, якби ми побачили аналогічні підходи щодо інших типів інвалідності, а також не побачили неможливість скористатися цією допомогою таких самих незрячих осіб з числа внутрішньо переміщених осіб. А у цьому прикладі ми бачимо, що несистемність означає дискримінацію.

Ще нам траплялося бачити дві програми однакового спрямування, що дублюють заходами одна одну, дві різні програми, що мають однакові заходи, але в різних частинах міста.

Як і в попередньому критерії, ознаку “Системність” варто шукати у переліку заходів програми.

Реалістичність місцевої програми

Реалістичність строків, фінансів і виконавців – цей критерій можна розділяти, але ми розглядаємо як об’єднаний, адже його елементи досить прості й інструментальні.

Строки виконання заходів програми мають бути чіткі і конкретні (дати, місяці, квартали). Звісно, їх відсутність або зазначення типу “постійно”, “2016-2020” (як у тій самій безпековій програмі Острога, що на Рівненщині), не можуть вважатися реалістичними.

Фінансування заходів програми має бути зрозумілим: точним, з зазначенням різних підтверджених джерел надходжень, при цьому з внеском з місцевого бюджету. Наприклад, українські міста, буває, соромляться зазначати державний внесок до своїх програм соцзахисту, у одному з міст Рівненщини ми побачили гарні круглі цифри на кожний рік чотирирічної програми (що свідчить про приблизність фінансового планування та не врахування інфляції та подорожчання), у одному Донецькому місті практично уся програма була типу – з інших джерел або без фінансування. Варто уточнити і виконання запланованого бюджету.

Виконавці теж мають бути зрозумілими і належними:

• Такими не будуть виконавці з територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади або громадськості (без координуючого впливу місцевого самоврядування). Наприклад, у Програмі профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю на території Дунаєвецької ОТГ на 2016-2020 роки у більшості заходів виконавець – місцевий відділок поліції.
• Таким не буде міськвиконком (адже він має свої структурні підрозділи, які, логічно, мають бути основними виконавцями чи координаторами заходів місцевих програм).

Де шукати? Всі ці елементи реалістичності можна оцінити у самих програмах та їх кошторисах (інколи кошториси є окремими документами, не включеними до змісту програм – це, на наш погляд, невірно, але не критично).

Далі буде